Старші люди ще й досі пам’ятають, як колись усі гуртом допомагали одне одному. Ніхто ніякої плати за роботу не брав, бо знав: сьогодні помагаєш ти, а завтра допоможуть тобі. Шкода, що ця добра традиція поступово відмирає. Нині без матеріального заохочення мало хто навіть зайвий крок ступить.
Колись була толока «мокра» і «суха»
Толока є давнім українським звичаєм. Її організовували на селі для виконання термінових робіт, тому й потрібно було зібрати чимало людей. Спільно збирали врожай, вирубували ліс, будували хати, навіть дороги ремонтували чи випасали худобу. Ніхто й не думав брати плату за цю добровільну поміч. Хіба господар, який просив про допомогу, ставив хороший могорич. Як розповідає старша викладачка кафедри документознавства і музичної справи, кандидатка історичних наук Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Світлана Чибирак, толоку скликали навіть пани. Вони одразу визначали, якою вона буде: «мокрою» – з могоричем, чи «сухою» – без частування.
– Нинішня молодь мало що знає про такий спосіб взаємодопомоги, – зазначає Світлана Вікторівна. – Хоча і в нинішній час існують її різновиди: приходять сусіди збирати картоплю чи обрізати буряки. При зведенні церкви кожна господиня має приготувати обід для будівельників. Так до цієї справи долучається усе село. Наші студенти під час навчальних практик спілкуються зі старожилами, записують різні традиції, які побутують у нашому краї. Ось яку цікавинку вони записали. Виявляється, у селі Рать Луцького району колись толокою навіть капусту квасили. Наші бабусі добре пам’ятають копальниць – жінок, які помагали копати картоплю. Потім усі гуртом її перебирали. А ще толокою пряли, робили полотно.
Скубти пір’я – за графіком
У селі Барвінкове Монастириського району Тернопільської області, де живе мама нашої працівниці Лілії Гаврилишин Ольга Калимун, і досі зберігся давній звичай толокою дерти пір’я. У цій мальовничій місцині на берегах річки Золота Липа господині здавна розводять гусей. Там – рай для птаства. Бабусі-пенсіонерки, які становлять основну частину нинішніх мешканців колись великого і процвітаючого села, вигодовують м’ясце для дітей та внуків, а пір’я збирають для пухких подушок. Та ніхто й не здогадується, яка непроста і скрупульозна праця передує цьому. Адже одна справа – втримати та обскубати норовливу гуску, ще ж треба й правильно подрібнити пір’я! І це ціла наука, якої не вчать у жодних університетах. 73-літня Ольга Василівна розповідає, що його дрібними шматочками відривають від основи, складають в сито, яке тримають на колінах. Коли набереться повне, пересипають у паперовий мішок. У ньому воно краще зберігається. Подружки-пенсіонерки бабусі Олі, які живуть на вулиці, навіть складають спеціальний графік – якого дня в чиїй хатині дертимуть пір’я. За такою роботою і зимові дні для стареньких швидше минають, і поспілкуватися є з ким. Деручи пір’я, бабці наговоряться від душі і про дітей-внуків, і про серіали та політику, і депутатів та Президента. Як і кожна толока, їхня теж закінчується гостиною. Печиво, цукерочки, а може, й скляночка винця – кожна господиня старається пригостити помічниць різною смакотою. Бабусі ще трохи погомонять, відпочинуть і повертають кожна у свою хатину. А завтра знову зберуться у чиїйсь оселі, бо ж від графіка відступати не можна.
Раніше були бідніші, але дружніші
На жаль, відходять у Вічність старші люди, а з ними й наші традиції, які існували століттями. Ще декуди по селах збираються сусіди чи родичі помогти зібрати врожай, але частіше все це робить техніка. Якщо одиноко мешкає бабця чи вдова, то за виконану роботу мусить заплатити. Ніхто тепер даремно помогти не хоче. Ми стали скупіші на добро. Раніше люди не мали модного одягу та взуття. Ходили у постолах та латаних спідничинах, а квітчаста хустка – була найбільшим багатством для жіноцтва. Хоч жили бідно, але були багаті душею, дружні. Разом робили і неодмінно все це поєднували з піснею. Толока об’єднувала людей, вселяла віру у краще, бо ж кожен знав, як виникне потреба тебе підтримають, допоможуть. Всі трималися купки, не цуралися одне одного. Чи можна це все повернути?
Руслана СУЛІК
ПЕРЕДРУК ЗАБОРОНЕНО!
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!