У нинішньому році Вербна неділя випадає на 1 квітня. Вона сповіщає про наближення найбільшого християнського свята – Великодня, який настане за сім днів. Ми поспішаємо до храму, аби освятити вербове гілля. І «входимо» з ним у Страсний тиждень, кожен день якого символізує останні дні земного життя Ісуса Христа.
Ісус їхав віддавати себе на страждання
Згадаймо події, що відбувалися понад дві тисячі літ тому.
– Ісус Христос на околицях Єрусалиму воскресив Лазаря. Багато людей дізналися про це і повірили, що Він – дійсно той Месія, про якого говорили пророки. Тож коли за кілька днів Спаситель в’їжджав на ослику до Єрусалиму, його зустрічали як царя. Стелили йому пальмове віття, яке вважалося символом перемоги. Бо вірили, що Він звільнить їх від політичного гніту і влада Його не буде насильницькою. Та Христос йшов не як цар. Він смиренно їхав віддавати себе на страждання. Люди кричали йому «Осанна!», що означало «Спасіння!» А за кілька днів ненависно повторювали: «Розіпни його!», – розповідає священик, викладач Волинської православної богословської академії Андрій Хромяк.
Та традиція освячувати у храмах пальмове листя у цей день встановилася значно пізніше. Її було введено лише в XI столітті. В Україні пальму замінила верба. Адже саме це дерево «приводить весну» – першим зеленіє та квітне.
Свяченими «котиками» лікували недуги і зупиняли стихію
– Традиція святкування Вербної неділі має і язичницькі корені. Адже наші предки у давнину приписували вербі магічні властивості. Вірили, що це дерево життя і на ньому спочивають духи-душі предків. Тож і вшановували його святом Вербиця, поклоняючись гіллю. Ми ж, християни, освячуємо вербове віття, яке символізує воскреслого Христа. Віримо, що у цій вербі наша душа зцілиться, воскресне, – наголошує священик.
І розповідає про найпоширеніші марновірства і забобони. Так, здавна перший вигін худоби на пасовиська, що відбувався на свято Юрія, проводили освяченою вербою. Господарі обходили вулики, щоб роїлися бджоли. У храмі люди старалися швидше з’їсти кілька «котиків», щоб у них горло не боліло. Кидали гілля надвір під час граду, щоб зупинити стихію, «ганяли» ним грозові хмари, відводили громи. Сухою торішньою вербою розпалювали піч під великодні паски. Варили свячене зело і пили настій від головного болю. Лікувалися подібним чином від пропасниці та ревматизму! Також вербовим гілля збивали гарячку. А товчені сухі листочки клали на рани, щоб швидше гоїлися. Хтось вірить, що гілочки, принесені з дванадцяти церков, врятують від смертельних хвороб.
– Ще й зараз різні знахарі та ворожки роблять відвари зі свяченої верби, обіцяючи людям зцілення від недуг. Але ж ми не повинні віддавати на блюзнірство речі, які призначені для нашого духовного вдосконалення. Ліки православної церкви – це причастя, – каже отець Андрій Хромяк.
Торішнє гілля слід спалити
Зазвичай гілочками, принесеними з храму, люди б’ють один одного, примовляючи: «Не я б’ю, верба б’є, за тиждень – Великдень!» Потім тримають їх на шафі чи деінде.
– Як правильно зберігати освячену вербу? – запитую у священика. – І де потім її дівати?
– Можна покласти гілля за образами. Його слід зберігати увесь рік, до наступної Вербної неділі. Тоді спалити, – відповідає.
До речі, у католиків збереглася традиція Попільної Середи. Коли на першому тижні Великого посту спалюється торішня верба і священнослужитель виводить великим пальцем знак хреста з попелу спершу на своєму чолі, а потім – на чолах вірних.
– Свято Вербної неділі водночас радісне і трагічне. Радісне – бо сповіщає про Воскресіння Христа, Пасху. А сумне, бо маємо можливість разом з церквою пережити ті страждання, той страх, що пережив Ісус Христос. Тож по можливості радимо прихожанам бувати у Страсний тиждень на богослужіннях. Хоча б у четвер, коли читаються уривки з дванадцяти Євангелій, та п’ятницю, щоб приклонитися до плащаниці.
Наталія КРАВЧУК, Волинська область
Передрук забрронено!
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!