Ніч на 26 квітня 1986 року була однією з найстрашніших в історії людства. На Чорнобильській атомній електростанції у Київській області сталася жахлива аварія, яку спричинили два теплові вибухи з подальшим руйнуванням четвертого енергоблоку. Ця катастрофа вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики як за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей, так і за економічними збитками.
Двоголові тварини
Спочатку керівництво УРСР та СРСР намагалося приховати масштаби трагедії. Тому перше офіційне повідомлення в СРСР зробили аж 28 квітня під тиском міжнародної спільноти, але і в ньому майже не повідомлялось про страшну біду. Всі іноземні ЗМІ розповідали про небезпеку, викликану Чорнобильською аварією, а радянські майже нічого про це не говорили. Лише згодом, оцінивши масштаби зараження, був даний наказ про евакуацію близько 130 000 мешканців Київської області із забруднених районів. Радіоактивного ураження зазнали близько 600 000 осіб, і насамперед – ліквідатори катастрофи. Першими у бій кинулися пожежники. Ніхто їх не попередив про радіоактивну небезпеку. Вони й не підозрювали, що ця аварія – не просто звичайна пожежа. Працювали навіть без ізолюючих протигазів. Багато померло від гострої променевої хвороби у страшних муках. Сотні отримали важкі захворювання.
Навколо ЧАЕС була створена 30-кілометрова зона відчуження. Багато хто думає, що найбільше біди пережило місто Чорнобиль, але це не так. Місто Прип’ять (за два кілометри від АЕС, а Чорнобиль – за 12) прийняло на себе головний удар. Лише через два дні (!) за кілька годин автобусами та вантажівками вивезли звідси майже 50 тисяч людей. Речі, домашніх улюбленців брати не дозволяли – все було заражене радіацією. Тоді ще ніхто не знав, що втекти від неї нереально… За деякий час лікарі почали частіше виявляти у населення онкохвороби. Вважається, що найбільш розповсюдженими захворюваннями, викликаними чорнобильською радіацією, є рак щитовидної і молочної залоз, лейкемія. Збільшилася також кількість вроджених патологій у дітей. А у тварин почало народжуватися двоголове потомство. Науковці виявили таких жаб у водоймах на забрудненій території, а у корів стали з’являтися двоголові телята.
Щоб позбутися радіації, з лиця землі стерли 191 село, які були найближче до зони лиха. У Чорнобилі нині є меморіальний комплекс, на якому встановлені таблички з назвами сіл, похованих у котлованах під двометровим шаром землі. Десятикілометрова територія навколо ЧАЕС вважається найнебезпечнішою. Тут підвищений радіаційний фон.
Повертаються додому
Колишнє село Копачі розташоване за чотири кілометри від атомної електростанції. Будинки валили, а бульдозери буквально трамбували їх у землю. Ніна Тимощенко працювала у ньому секретарем сільської ради, а після катастрофи разом з іншими односельчанами переселилася у село Лехнівка Баришівського району на Київщині. Жінка зізнається, що незважаючи на перестороги, щороку її односельці їздять туди на проводи.
– На місці моєї хати ростуть дерева, і щоразу щемить серце, коли навідуюся в рідний край, – зізнається пенсіонерка. – Ніхто з наших не наважився вернутися туди. А от в інших селах живе по кілька людей.
Одне з таких, якого вже навіть на карті немає, – Ладижичі. Його тримають на землі шестеро стареньких бабусь. Як розповів сільський голова Сукачів Олександр Руденко, до якого належать ці жителі, усім їм за вісімдесят.
– Але бабусі не здаються, не вірять у радіацію, – сміється Олександр Васильович. – Мають ще курочок, грядку невеличку садять. Раз на тиждень до них приїжджає автомобільна лавка, тобто магазинчик на колесах. Пенсію листоноша приносить. Природа там гарна, не розказати. Часто туристи заїжджають, щоб побачити, як самітники у зоні відчуження живуть. З Німеччини, Франції гості були. Їх настільки вразило побачене, що навіть фільми про бабусь знімали! Ті радо їм усе розказували. Уже понад тридцять років минуло від моменту катастрофи, то люди потроху повертаються до колишніх місць. На літо в Ладижичі приїжджають навіть дачники зі столиці.
Екскурсія до реактора
Через три десятиліття ми почали забувати про цю жахливу катастрофу. Помалу оживає місто Чорнобиль. Воно вже не справляє враження покинутого міста – поряд з порожніми будівлями є й жилі квартали. У місті вахтовим способом у гуртожитках проживає 2,5 тисячі працівників Державного агентства з управління зоною відчуження. Є діюча церква, магазини.
Коли над зруйнованим четвертим реактором ЧАЕС нарешті встановили захисний саркофаг, який обмежив розповсюдження радіоактивних речовин, підприємливі ділки винайшли оригінальний спосіб заробітку на страшній катастрофі. У зону відчуження почали організовувати екскурсії не лише з різних куточків України, а й із зарубіжжя. А знаменитий журнал Forbes включив ЧАЕС до переліку найекстравагантніших туристичних місць світу. Мандрівка з Луцька до Чорнобиля на один день обійдеться у півтори тисячі гривень. Вам покажуть місто-привид Прип’ять, покинуті села, а також саму Чорнобильську АЕС, навіть пустять всередину. Можна зробити фото на фоні реактора. Організатори турів запевняють, що возять у безпечні місця, де радіація у межах норми. Але туристи, які мають при собі дозиметр (його можна орендувати на групу в екскурсоводів за 150 гривень), зазначають, що бували такі випадки, коли він буквально зашкалював від сильного опромінення.
Руслана ТАТАРИН
Передрук заборонено!
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!