Ще років двадцять тому знайомий працівник СБУ розповів мені дивовижний факт, що врізався у пам’ять: про те, як молоденька дівчина в лісі біля вогнища сама виходила дванадцять хворих на тиф українських повстанців. При цьому умудрялася суворо дотримуватися всіх приписів лікаря і щодо їхнього дієтичного харчування, готуючи навіть курячі бульйони!
Повстанські кухарі проходили медогляд двічі на… місяць
Якою ціною в умовах найсуворішого підпілля поранені бійці УПА чи то в лісових госпіталях, чи в сільських хатах отримували все необхідне лікування, мало хто задумувався. А насправді це сповна забезпечували дівчата-підпільниці, які таємно від батьків втікали на санітарні вишколи, збирали одяг і перев’язувальні матеріали, заготовляли трави і ягоди для бійців УПА, пекли хліб. Потім за це вони поплатилися десятками років життя у сталінських таборах. Завдяки їхній допомозі армія без держави, як називали УПА, була стільки років незламною і дієздатною. Про подвиги та військові операції повстанців, які змушені були воювати одразу на кількох фронтах, знаємо немало. А от як був організований побут і забезпечувалася життєдіяльність повстанських підрозділів, відомо небагато. Документи з повстанських архівів трохи відгортають і цю маловідому сторінку.
Так, своїм наказом № 22 командир УПА Клим Савур та начальний лікар Сидір Савчик керівникам запілля та медично-санітарним працівникам у справі хіміко-бактеріологічної оборони від 25 жовтня 1943 року покроково розписали, як захищатися від інфекційних хвороб в умовах підпілля: «Останній час зареєстровано ряд випадків, коли німці з літаків скидають якісь пакунки, пляшки з невідомою речовиною, затруєні цукорки й інші, на перший погляд, навіть привабливі речі. Це випадки одиничні, але вони щоразу частіше траплятимуться. Німці через своїх агентів уже тепер можуть затроювати як хемічною отрутою, так і бактеріями джерела водопостачання (криниці, колодязі, річки). В окремих теренах уже тепер ми маємо значні епідемічні вогнища червінки, холери, черевного і висипного тифу. Хто зна, чи й там ворожа рука не зробила свого брудного діла».
Тому наказано всім командирам і стрільцям УПА, а також працівникам запілля прищепити собі черевний та висипний тиф, холеру і червінку. Особливі вимоги були до особистої гігієни бійців, які щотижня мали прати білизну, щоденно митися до пояса, полоскати рот і навіть чистити зуби. Кожен стрілець і командир повинен був мати свою ковдру чи рядно і мусив щоранку переглядати власний одяг, чи нема там паразитів. Командир рою два рази в тиждень оглядав стрільців, а командир чоти – раз в тиждень. «На зауваження командира рою, чоти, фельчера чи лікаря до того чи іншого стрільця про дотримування гігієни такі стрільці підлягали санітарній обрібці та стріженню». До УПА приймали людей лише після попередньої лікарської перевірки.
Відділам, що переходять через села і хутори, не дозволялося розкватировуватись у тих населених пунктах, де є випадки висипного або черевного тифу, дизентерії чи холери. Не можна було пити сирої води і категорично заборонено вживати сире молоко, а яблука, груші, сливи, помідори перед вживанням рекомендувалося старанно вимити теплою водою. На місцях постою відділів і загонів УПА мали бути місця загального користування – вбиральні та помийні ями. За утримання останніх в належному санітарному стані відповідав командир загону чи відділу. А кухарі загонів або відділів мусили проходити медичний огляд двічі на місяць!
Смачні хліб і м’ясо за рецептом УПА
Про те, як дбали в УПА про здоров’я своїх вояків, свідчить ще один наказ повстанського командування, а саме інструкція господарчого референта Зубатого господарникам у справі випікання хліба (грудень1943 року). У ній, зокрема, йдеться: «Приглядаючись до господарки у ВО 002, зауважив, що у випіканню хліба є великі недотягнення. Ми видаємо муку господиням, які печуть з тої муки хліб, але часто з того печива виходить такий хліб, що більша половина йде до цебра, а стрільці недоїдають або мусять брати більше норми. Крім того, недопечений хліб в шлунку збивається в клюцки, не використовується як слід організмом і від’ємно впливає на здоровля людини – і в той спосіб марнується мука. Для усунення недотягнень в печенню хліба подаю слідуючі поучення».
А далі йде покрокова інструкція, як правильно готувати закваску для хліба, вдаючись у справжні кулінарні тонкощі, як-от: «зварити чотири штуки картоплі, потовкти на сметану разом з тою водою, в якій варилась картопля, змішати з квасним тістом, вилити до якоїсь ринки чи горшка, поставити в теплому місці і дати підкиснути, аж почне підходити, а тоді рощиняємо. Це робиться для того, щоби дати квасним бактеріям добре розмножитись. Місити тісто починаємо лише тоді, коли рощина починає сідати (знижуватись). Довше рощини не вільно держати, бо тоді легкоквасні бактерії перетворюються в алькоголеві бактерії, а далі в гостроквасні, і хліб може вийти дуже кислий. Завчасно рощини також невільно місити, бо тоді відстане в печі від верхньої шкарлупи (корки) і буде глевкий з солодкуватим смаком. Вимісювати хліб теж треба дуже добре, щоби бактерії рощини могли добре вмішатись зі свіжою підсипаною мукою, бо хліб також вийде глевким і з великим закальцем.
Піч має бути так напалена, щоби не була ані гаряча, ані холодна. Піч пробуємо мукою або грисом. Коли вигортаємо з печі вуголля (жар), то посипаємо по чирині трошки муки або грису. Коли з муки чи грису піде дим – то піч гаряча, коли мука чи грис стають швидко коричневими – то піч добра і хліб можна саджати негайно. Коли мука є біла – то піч мало напалена і треба ще підкинути якихось дрібних трісок, бо інакше хліб зіпсуємо. Хліб держимо в печі від одної години 45 хвилин до двох годин, в залежності від величини бохонців».
Цю детальну інструкцію треба було довести до відома всіх господинь, які випікали хліб для УПА. Відповідні рекомендації отримували також господарчі підрозділи, які займалися магазинуванням та консервуванням м’яса. Його заливали у бочках розсолом (1 кг солі на 3 літри перевареної води) і закопували. «Так законсервоване м’ясо може стояти около року і дуже критичний момент буде зліквідований. Вистарчить в такому моменті витягнути та вкинути 20–30 кілограмів до горшка, не потрібно води, а борщ буде знаменитий, як на совітську дійсність буде це оказія. Подати до відома цілому населенню! Слава Україні! Героям слава!»
Ніна РОМАНЮК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!