У 2014 році росіянка зі Ставропольського краю Юлія Толопа (Валькірія) приїхала у Київ, щоб на власні очі побачити та зрозуміти, що насправді відбувається на Майдані і… залишилася. Влітку 2014 Юлія пішла з Майдану до лав батальйону "Айдар", де пройшла найважчі бої та стала командиром бойової машини.
Після року служби Валькірія повернулася у Київ і народила доньку Мирославу. Але ще за рік – знову пішла в армію, - йдеться на Цензор.НЕТ.
"Коли я прийняла рішення підписати контракт, доньці був рік і два місяці. Чому я пішла?.. Все дуже просто. Коли тобі постійно дзвонять з передової, коли читаєш новини з фронту, – ти відчуваєш, що не можеш спокійно перебувати у Києві, коли там триває війна. Вирішилося тоді все якось швидко... Друзі, з якими ми з донькою тоді жили, раптом самі сказали, що вони розуміють, що зі мною відбувається, бачать, що я постійно у напрузі, у депресії. І вони сказали, що я можу поїхати… Нагадали, що якщо щось - я ж завжди зможу повернутися. Адже як мати-одиначка маю право у будь-який момент розірвати контракт".
Зараз Мирославі вже чотири роки. За цей час її мама навчилася використовувати будь-яку можливість проводити якомога більше часу із донькою – навіть перевозила її на деякий час в орендовану квартиру на Донеччині. "Вона жила зовсім біля мене, усю мою минулу ротацію вона була завжди поруч, - згадує Валькірія. – І командири поставилися до цього з розумінням. Ніколи не було такого, щоб мене до доньки не відпустили, якщо не було необхідності у моїй присутності".
"Я розумію, що донці мене не бракує, тому щодня знаходжу час для того, щоб поговорити з нею, щоб пояснити дитині, що я у неї є. Що я не просто поїхала та залишила її з якоюсь тіткою – а що я дійсно є! Це найголовніше, на мою думку. Навіть якщо дитині рік або півтора – все одно потрібно говорити з нею", - переконана Юля.
"Коли я була на навчаннях, показувала їй відео тренувань, а вона дивилася, що ми робили, і залюбки повторювала. Зараз, коли грається, часто повзає, каже, що її мама розвідниця, і вона теж. Я приїжджаю додому, відтискаюся вранці - мала і це завжди повторює за мною… Коли ми прощаємося – вона розуміє, що я їду, - додає Валькірія. – Але вона також розуміє, що я повернуся. Це важко, звичайно, але… Але так сталося".
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!