Поховала двох чоловіків і двох діток, а тепер сама бореться за життя
Україна

Поховала двох чоловіків і двох діток, а тепер сама бореться за життя

27 жовтня 2019, 12:34
0
0
Сподобалось?
0

Чотири роки тому, після народження трійні, життя Ганни Смоляги з Херсонщини перетворилося на суцільні випробування. У жінки почалися передчасні пологи, двоє діток із трійні померли, а в третьої діагностували ДЦП. Пів року тому лікарі поставили Ганні страшний діагноз – рак. Цю звістку не зміг пережити її чоловік – не витримало серце… 

Ганна вперше вийшла заміж у 23 роки. Це був 2008 рік. З чоловіком жили душа в душу, народили донечку. Але через чотири роки сімейну ідилію подружжя перервала раптова смерть чоловіка. Так молода жінка лишилася із трирічною донечкою Діаною сама. Але тоді молода жінка навіть і не здогадувалася, що це була лише підготовка до того, що їй ще доведеться пережити…

Буде трійня!

Минуло два роки. Через спільних друзів в інтернеті Ганна познайомилася з Максимом. Молоді люди деякий час зустрічалися, згодом стали жити разом і в 2015 році розписалися. Чоловік полюбив доньку коханої, мов рідну. Здавалося б, ось воно – заслужене щастя. А звістка про вагітність підняла подружжя на сьоме небо від щастя. Лікар УЗД повідомив звістку, яка ввела Ганну і Максима у шок: буде трійня! Чоловік не тямився від радості, будував плани на майбутнє, міркував, де будуть стояти ліжечка їхніх малюків. Постійно їздив з дружиною до лікарні.

Пологи почалися передчасно – на 32 – 33 неділі, якраз у найнебезпечніший період. Одна дівчинка із трійні – Даринка – померла на третій день після народження. Хлопчика, якого назвали Дмитриком, екстрено прооперували і перевели в реанімацію. Ганну з донечкою Даною після пологового перевели в неонатальне відділення.  Увесь цей час її коханий чоловік метався від дружини з донечкою до сина в реанімацію. Через два місяці маму з донею виписали з медзакладу, а Максим відвіз своїх рідних додому  і одразу повернувся до сина в лікарню. Але дива не сталося. Дмитрик прожив лише 4 місяці…

– Чоловік дуже вірив, що син житиме, по-перше – це продовження його роду, його гордість.  Йому довелося самому Даринку ховати, бо я була в пологовому. А потім іще і сина. Це був надзвичайно великий удар для нього, – розповідає Ганна.

Переступивши відчай і біль, подружжя переключилося на те, аби підняти на ноги донечку. У рік їй діагностували ДЦП. Це був черговий удар. Батьки і раніше помічали, що донечка відстає у фізичному розвитку, але все скидали на недоношеність, думали, що дитинка своє ще наздожене. Подружжя почало шукати медзаклади, де займаються такими дітками.

– Знаєте, до діток з ДЦП не всі люди добре ставляться. Мами не пояснюють своїм дітям, ті тикають пальцями, сміються, і від цього насправді дуже образливо, – каже Ганна.

Не зміг пережити звістку про хворобу дружини

Наступним потужним ударом для сім’ї стала звістка про хворобу Ганни. У квітні цього року їй поставили діагноз – рак шийки матки 3 стадії. Жінка просто вирішила обстежитися, так хворобу і виявили. Максима це геть вибило з колії. Але він зібрав усі сили в кулак, влаштувався працювати на кількох роботах, адже тепер потрібно було не лише доньку лікувати, а й дружину. Кожен 21 день Ганна їздила з чоловіком до Києва на хіміотерапію. Пройшла 3 курси. В кінці липня їй призначили черговий огляд, аби прослідкувати динаміку. А 24 липня  помер її чоловік. Йому було всього 42 роки…

– Вранці йому раптово стало зле – почав задихатися. Визвали «швидку», і його забрали. Я купила всі необхідні ліки, ми з ним ще поговорили, сказав, що хоче спати. Я попросила, щоб зателефонував мені, як прокинеться, і пішла додому. Але він так і не подзвонив. Зате зателефонували з лікарні і сказали, що їм дуже шкода. Знаєте, коли тобі вдруге кажуть «нам дуже шкода», уже все розумієш без пояснень. Але коли я ховала першого чоловіка, то навіть уявити не могла, що невдовзі доведеться ховати і другого, – говорить Ганна.

А на похороні ця сильна жінка заспокоювала свекруху і давила у собі власний біль. Волю сльозам дала вночі, коли ніхто не бачив і не чув. Опустити руки не мала права, на її руках лишилися двоє дітей. «Якби його підняло те, що я б билась головою об стінку, я би билась. А так зібрала увесь  біль в кулак – і вперед», – каже наша героїня. На другий день після похорону поїхала на обстеження. Лікарі втішили, що динаміка хороша. Призначили променеву терапію. Після неї – брахітерапію.

«Хочеш жити – потрібно платити»

Це все, звісно, впирається у великі гроші, адже якщо ти хочеш лікуватися ефективно, то потрібно платити. Променева терапія обійшлася в 70 тисяч за курс. А брахітерапія – 90 тисяч за 6 разів плюс обстеження. Ці гроші доводиться діставати самій. В мене третя стадія – і тут потрібно поборотися за життя. І при цьому я розумію, що моя дитина теж потребує лікування. З її хворобою не можна втрачати часу. Тому доводиться звертатися до людей. Раніше допомагали чоловік, родичі, друзі. Просити в чужих людей мені важко, але я розумію, що іншого виходу просто не маю. Лікування тривале, бо повторююся – це ж третя стадія. Лікар сказав, що мені ще доведеться проходити знову курси хіміотерапії. Реабілітація для донечки теж дуже дорого вартує. Зараз назбирати для мене гроші самотужки просто неможливо, – каже наша героїня.

Донечка Дана, попри важкий діагноз, – дуже розумна дівчинка. Уже говорить реченнями, рахує, додає. Вона не знає, що тато помер, бо Ганна не хоче травмувати дитя. Вона дуже сумує за татом, постійно його згадує. Часто просить дати подивитися їхні спільні фото. Дівчинка уже звикла, що тато постійно на роботі, тому і досі думає, що він там. «Зараз я не бачу сенсу їй казати правду. Потім. Це питання рано чи пізно все одно постане», – каже жінка.

А старша донечка Ганни – 10-річна Діана – мало не щодня ходить до церкви. Дитина постійно плаче і просить в Бога зцілення для мами і сестрички. Вона уже втратила двох близьких людей, тому прекрасно розуміє ціну розлуки. Постійно допомагає мамі і бавиться з сестричкою. Дівчинка подорослішала передчасно. І не мріє ні про «айфони», ні інші дорогі іграшки, лиш аби смерть більше не забирала її найрідніших людей…

Ірина Бура

Усі небайдужі можуть допомогти Анні у боротьбі за життя, переказавши матеріальну допомогу за реквізитами:

Карта «ПриватБанку»: 5168742604064307

Смоляга Ганна Володимирівна


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися