За золото помираючих від голоду українців Союз збудував заводи-гіганти
Україна

За золото помираючих від голоду українців Союз збудував заводи-гіганти

23 листопада 2019, 14:32
0
0
Сподобалось?
0

Голодомор 1932–1933 років був не тільки жахливим геноцидом, а й найбільшим грабунком українців. Аби лише вижити, люди віддавали золоті та срібні хрестики, обручки, сережки… А натомість отримували скибку хліба, яку в них енкаведисти тут же забирали. На людське золото, яке партія відправляла за кордон, по всьому Союзу збудували десять гігантів радянської індустрії, зокрема, Дніпробуд, Уралмаш та інші.

За обручку – скибка хліба, за золоті рублі – паспорт на еміграцію

Як відбувався законний грабунок українців? А все через «Торгзіни», тобто «торгівля з іноземцями». Ця мережа державної торгівлі в Україні активно стала діяти із січня 1932-го, коли почався Голодомор. У магазинах «Торгзіну» населення могло купити продукти харчування тільки за коштовний метал або валюту. І за дуже високими цінами!

Там було вдосталь борошна, сала, меду, ковбас, консервів. Щоб врятувати своїх голодних дітей, люди несли у «Торгзіни» обручки, хрестики, персні, сережки і здавали виріб за сто грамів хліба чи крупи! Натомість отримували заборні книжки, за якими потім могли купити собі продукти. Це «потім» затягувалося навіть на два місяці, коли по них уже було нікому отоварювати! А могли у магазині й змилостивитися: хто займав кілометрову чергу ще вдосвіта, отримував хліб увечері. Поївши, тут же вмирав. На вулицях Києва були тисячі трупів! Часто біля магазинів чатували представники прокуратури, які одразу ж арештовували «золотовалютників» і забирали куплений хліб.

У «Торгзінах» навіть можна було купити паспорт на еміграцію! І коштував він шалені гроші – від 500 до 1000 золотих рублів.

Валюта для голодуючих ішла навіть з Китаю

А ще партія видурювала валюту. Виявляється, дозволялося надсилати родичам за кордон страшні звістки про… голод. І полетіли до України грошові перекази зі США, Канади, Франції, Німеччини, Італії, Палестини, навіть з Китаю та Монголії. Бодай кілька фунтів, франків чи доларів могли врятувати від смерті. Серед більшості отримувачів – єврейські прізвища, але й чимало українських та російських. Значна кількість переказів не була видана. Хтось уже на той час помер, когось енкаведисти змусили написати відмову або просто біля каси відбирали гроші. Таким чином іноземна валюта осідала в державних структурах.

Украдене золото покрило іноземні кредити

Масштаби золотої радянської лихоманки вражають. Якщо у 1932 році «Торгзін» заготував 21 тонну золота і 18,5 тонни срібла, то у 1933-му – майже 45 тонн золота і 1420 тонн срібла у голодуючих людей! А коли вже усе золото в українців відібрали, то у 1936 році «Торгзіни» закрили, бо нікому і нічого було здавати.

Золото і срібло, переплавлені в злитки, надходили до Німеччини. Так Союз розплачувався за кредити на імпортне обладнання для десяти гігантів радянської індустрії: Дніпробуд, Магнітогорський металургійний комбінат, Уралмаш, Челябінський тракторний завод та інші.

Вдумайтеся у цифри! У 1933 році золотодобувна промисловість (не ГУЛАГ, де використовувалася праця ув’язнених) отримала 50,5 тонни чистого золота, а «Торгзін» – 45 тонн. При цьому капіталовкладення у промисловість незрівнянно вищі, ніж в організацію торгівлі. За тодішнім курсом це 2,5 мільярда доларів! У 1933 році «Торгзін» по валютній виручці посідав перше місце, випереджаючи експорт лісу, зерна і нафти.

Голодуючі українці за шматочок хліба своїм золотом оплатили третину усіх витрат на індустріалізацію Радянського Союзу!

Юлія ШЕВЧУК


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися