Ця зворушлива історія розпочалася далеко від нас – за океаном, у США. А продовження отримала завдяки майстрині з Вараша Рівненської області Ірині Ладюк. Вона створила маму маленьким сиріткам, які вже двічі втрачали неньку – і рідну, і названу. Завдяки цій відомій лялькарці тепер кожна з них має «свою» маму, яка може і обійняти, і схилитися над ліжечком як ангел-охоронець…
Коли нарешті завагітніла, дізналася, що хвора на рак
Джеймс завжди мріяв про велику сім’ю – про домашній затишок та дитячий сміх, що лунатиме навколо нього з дружиною. Яким гарним у них з коханою було весілля! Та мрії про діток невдовзі стали розбиватися об реальність. Бо минали роки, а Господь малечею їх все не обдаровував.
Через багато літ сімейного життя пара зважилася стати батьками для чужих дітей. І невдовзі у їхньому домі з’явилися дві чудові донечки – Емма та Елла. Маленьким красуням – одна світловолоса, інша чорнява – було вже по п’ять рочків, та названих батьків вони швидко стали називати «татом» і «мамою». Світлини того часу засвідчують: сім’я була дуже щасливою! Здавалося, що більш радісного моменту в житті годі чекати. Та він невдовзі настав: кохана повідомила Джеймсу, що вона… вагітна.
Однак ті зимові свята, попри неймовірну новину, видалися сумними. Адже під час чергового огляду в лікаря у жінки виявили рак. Їй пропонували перервати вагітність і думати про себе. Та вона вирішила боротися за своє дитя.
Замовили неньку замість усіх різдвяних подарунків
Відтоді серед нових світлин стали з’являтися особливі. З них, ніби на зло долі, усміхалася жінка з животиком, але… без волосся. Хімія робила свою справу, а мама – свою: вона не давала убити життя, що народилося під серцем.
Маленька Дженні ще змогла пригорнутися до маминих грудей, відчути тепло її вуст, ритм люблячого серця та жар солоних сліз. А потім неньки не стало… І лишився Джеймс сам з трьома сиротами на руках. Крихітці не мусив ще нічого пояснювати, а з Еммою та Еллою порозумітися було непросто, адже маму вони втратили уже вдруге.
– Джеймс з тих чоловіків, що не бояться труднощів, – розповідає Ірина Ладюк. – І він чудовий батько. Стільки часу, як він присвячує своїм донечкам, далеко не кожна мама на таку самопожертву здатна.
А звів її з цим американцем лист, що надійшов на електронну скриньку. Джеймс попросив пані Ірину… створити його донечкам маму.
– Він написав: «Я запитав у дітей, що вони хочуть на Різдво. І вони відповіли, що їм не треба ніяких подарунків, тільки маму. Ви мені допоможете?» Хіба можна було не погодитися.
Ірина Ладюк – майстриня з ім’ям. Її авторські портретні ляльки є у приватних колекціях по всьому світу. Вона виготовляла різні замовлення – школяркам-подружкам, які дорожать своєю дружбою (максимально схожим відтворює не лише обличчя, а й одяг), жінці-модниці і дамі, яка колекціонує ельфів. У кожної роботи – своя історія. Але таке зворушливе завдання, яке ставив перед майстринею Джеймс, бралася виконувати вперше.
– Це мали бути три мами, для кожної донечки – своя. Аби дівчинка могла обіймати її, посадити біля свого ліжечка. Я запитала у Джеймса, чи можуть вони трішки відрізнятися, адже не роблю копії. Він відповів: «У мене три дівчинки. Вони теж різні. То не страшно, як і ляльки-мами у них будуть відрізнятися».
Обидві бабусі були кравчинями
Джеймс надіслав лялькарці серію весільних знімків. Пані Ірина вловила не лише емоції, що переповнювали наречену у цей день, а й особливості її вбрання. І розробила три моделі. Коли «мами» були готові, сфотографувала і відправила знімок татові дівчаток. Той був у захваті! І хоч пошта не встигла доставити ляльки до Різдва, яке святкують в Америці 25 грудня, їх принесли у дім сиріток якраз на Новий рік. Ірина бачила на відео щасливі обличчя Емми та Елли, коли вони розгортали пакунки і вигукували: «Мама!» І на її очах від розчулення з’явилися сльози. А до крихітної Дженні тато сам притулив «її неньку».
– Коли я отримую такі відповіді, це для мене найкраща оцінка. Хочеться ще і ще творити, – зізнається Ірина Ладюк.
До речі, обидві її бабусі були кравчинями, одна навіть обшивала колись кілька сіл! Сама Ірина теж колись моделювала одяг. І хоч вивчилась на економіста, у цій сфері себе не знайшла. Зате талант проявився у творчості! Її ляльки – неповторні, оригінальні, дивовижні! І вони «живі». Бо ще один авторський винахід – створення лялькам «суглобів» з каміння. Тож вони справді танцюють ніжками і обіймаються.
Наталія КРАВЧУК
ПЕРЕДРУК ЗАБОРОНЕНО!
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!