На війні відірвало ногу, однак військову службу офіцер продовжив на протезі
Україна

На війні відірвало ногу, однак військову службу офіцер продовжив на протезі

12 лютого 2020, 18:03
0
0
Сподобалось?
0

Після важкого поранення капітан Ігор Коцута продовжив військову службу.

Чоловік розповів про те як, отримав поранення, - пише Армія Інформ.

"Поблизу села Бражине за декілька кілометрів до Сніжного на горизонті показався блокпост. За нашими даними, його там не мало бути. У ту ж мить по корпусу пройшлися перші осколки снаряда з зенітки. Єдине, що встигнув крикнути: «До бою!» 

На базі трьох ГАЗ-66 у ворога стояли зенітки, з яких вони і цілили по нас. Одним із перших поранили старшого колони. Це тільки погіршило становище ворога, адже ми будь-якою ціною відчайдушно прагнули помститися. Якусь мить я ще стріляв у бік блокпоста, поки не побачив наяву, як обпечений шмат заліза відтинає мені ногу. Ні, свідомості не втратив. Тільки чомусь подумав – добре що відірвало ногу, а не руку. Напевно гадав, що відстрілюватимуся", - пригадує капітан Ігор Коцута пригадує бої за Сніжне біля села Бражине, що пройшли 6 серпня 2014-го.

Троє побратимів Ігоря Коцути залишили своє життя на блокпосту.

Після тривалого лікування, реабілітації і звикання до «нової ноги», чоловік вирішив не кидати армію. Нині він служить у Житомирському обласному військкоматі.

"Після навчання у військовому інституті я став командиром взводу у 30-й омбр. З собою в інше місто забрав і дівчину. У Новограді-Волинському ми й одружилися. Щойно почалася російська агресія, наш підрозділ покинув пункт постійної дислокації і вирушив на Донбас, – пригадує Ігор. – Волноваха, Старобешеве, Новий Світ… Нас часто обстрілювали з «Градів». Так, було страшно. Тільки дурний не боїться. Але спільна молитва й віра в перемогу надавали снаги йти далі", - каже чоловік.

«Фінальним» для офіцера став 43-й блокпост поблизу села Бражине. Бій, поранення, лікування. Всі події в найменших подробицях часто сняться, тому про війну намагається не згадувати. Повернутися до мирного життя в основному допомогла родина – дружина, батьки і син.

"Коли отямився у військово-польовому шпиталі, лікар перевірив, чи я все розумію. Запитав, чи пам’ятаю номер телефону матері. Я продиктував. Так родина і дізналася, що в мене поранення, – пригадує чоловік. – А вже коли лікувався у київському госпіталі, дружина з мамою чергували біля мене майже «вахтовим методом» – по тижню. І так кілька місяців. Не знаю, звідки в них було стільки сил, але я неймовірно вдячний їм за підтримку", - розказав він.

Нині офіцер впевненим кроком іде на службу й нічого не виказує в його ході наявність протеза. Пристосувавшись до нього, він без жодних перепон несе чергування, може побуцати м’яч разом із сином і не переймається пораненням.

"Головне, що є руки для роботи. А нога – то таке, – сміється офіцер. – Тим більше, що в мене їх було дві. Люди інколи зізнаються, що навіть не здогадувалися, що я на протезі. Зі свого боку не дуже акцентую на цьому увагу. Війна обов`язково закінчиться і настане наша довгоочікувана перемога. Головне – для цього щось робити і не бути байдужим до країни навіть у тилу", - зауважив Ігор Коцута.






Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися