П’ятнадцять років тому травма спини прикувала жителя села Домантове, що на Черкащині, Сергія Ярешка до інвалідного візка. Тоді молодому чоловікові здавалося, що життя закінчилося. Але він знайшов у собі сили боротися. Зайнявся не зовсім звичним як для візочника ремеслом – ковальством.
«Це Бог допоміг мені не впасти духом, – розповідає нині Сергій Ярешко. – Я бачив у санаторії, як люди з такими ж проблемами, як у мене, впадали у депресію. У мене, слава Богу, такого не було – робота допомогла».
Працювати зі сталлю Сергія навчив у дитинстві батько. Але тоді це ремесло його не надто зацікавило. Більше йому до душі було «крутити гайки» на автомобілях. Та після аварії змінив професію автомеханіка на коваля.
Кузню чоловік облаштував у гаражі. Тут є все необхідне для роботи.
Її Сергій розпочинає щодня о 9 ранку з молитви. Робота триває доти, поки черговий виріб не набуде своїх форм. Сергій вправно розпалює горнило для плавлення металу. Каже, що аби він був піддатливий, температуру треба «нагнати» до 850–900 градусів.
Далі бере шмат сталі, яка за 30 хвилин перетвориться на щось особливе. Пояснює, що ця праця приносить задоволення, коли знаєш всі примхи матеріалу. Сергій це збагнув самостійно. Тепер він – єдиний у селі коваль. Його витвори можна побачити одразу при в’їзді у Домантове. На дорожньому знаку назва обрамлена кованими фігурками двох коропів – символами села. У Сергія насправді золоті руки. Його металеві квіти та фрукти, інші декоративні елементи є справжніми витворами мистецтва.
У кузні чоловікові допомагає друг Сергій Ніколенко. Ярешко жартома називає його своїми ногами. З’ясувалося, що вони не лише друзі, але й брати по крові.
«Коли Сергій попав в аварію, йому потрібне було переливання крові. Я тоді йому допоміг, і відтоді товаришуємо», – ділиться спогадами Ніколенко.
У Сергія Ярешка троє дітей. Чи продовжать вони батькову справу – невідомо. Поки ж вони пишаються своїм татом і його неймовірними роботами. Син Олексій демонструє картину та свічник, які батько зробив для вітальні. Розповів, що тато починав з виготовлення ножів. Часто у нього не виходило, але він не здавався, поки виріб не ставав ідеальним.
Здебільшого Сергій виготовляє речі на замовлення – так заробляє кошти для сімейного бюджету. А візок – не завада для того, хто хоче і любить працювати, вважає майстер.
Марта ДИМИДІВСЬКА
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!