«На референдумі за «ДНР» дозволили голосувати навіть собаці», - письменник
Україна

«На референдумі за «ДНР» дозволили голосувати навіть собаці», - письменник

3 травня 2020, 12:53
0
0
Сподобалось?
0

Шість років тому, якраз у ці дні, як пам’ятаємо, Донбас неабияк лихоманило. Розгул сепаратизму, підготовка до так званого «референдуму». Колишній підводник, капітан І рангу, письменник Євген Баль знає цю гібридну війну не з чиїхось слів та розповідей. Адже живе він у прифронтовому селі Мелекіне під Маріуполем і на власні очі бачив, що тоді творилося. Про це нам тепер і розповів.

Матір врятував моряк, тому син став підводником

Про 76-річного Євгена Миколайовича, з яким ми познайомилися на журналістському фестивалі «Буковель Натхнення», можна розповідати багато. Людина незвичної долі, багатої на різноманітні події, цікавенний співрозмовник. Він народився на Полтавщині, у сім’ї режисера театру і актриси. Каже, батько мав суворий характер, сперечався з керівництвом, тож мусили постійно переїжджати з місця на місце, ніде надовго не затримуючись. Довелося Євгену і його молодшій сестрі пожити у Луцьку, Рівному, Чернігові, Херсоні, Донецьку, Кременчуці… Але хлопчина, який хоч і виріс за кулісами, вирішив присвятити себе підкоренню морської стихії.

– То мамина заслуга, – розкриває сімейну таємницю пан Євген. – Коли вона була молодою (а мені було три роки), у Кременчуці на неї напали четверо п’яних бандюків. Її крик почув перехожий – моряк, капітан-лейтенант. Був морський офіцер не дуже високий і з вигляду геть не сильний, проте за кілька секунд розкидав хуліганів, а маму провів додому. Відтоді моя доля була вирішена. Мама вклала у мене стільки морської романтики, що я ні про що інше вже не міг мріяти. Хоча море вперше побачив, коли вступив у морське училище.

Євген Миколайович закінчив вище військово-морське училище імені Фрунзе в Ленінграді, потім вищі офіцерські курси. Служив на підводних човнах, остання посада на флоті – флагманський штурман дивізії ракетних підводних човнів стратегічного призначення. Після виходу у відставку, дослужившись до старшого офіцерського звання у флоті, працював на командних посадах на іноземних суднах. У яких тільки колотнечах йому не довелося побувати, навіть у підводному човні тонув. Підсумком походів по морях і океанах стала автобіографічна книга «Меридіани штурмана Барка». А от презентована у 2019 році книга «Хроніки пса Філімона» є описом війни на Донбасі, яку і досі переживає автор.

Захищали село від сепаратистів... дев’ять осіб

Євген Баль багато років прожив у Маріуполі, виростив двох дітей, діждався трьох онуків. А потім перебрався з дружиною в курортне село на березі моря. Звідти і спостерігав події, які почали охоплювати Україну. Звісно ж, підтримував Майдан і нервувався, коли розгул сепаратизму докотився до Маріуполя. Навіть у добровольці поїхав записуватися, поки воєнком не додивився, що моложавому на вигляд морському офіцеру вже 70 літ стукнуло. Шкодує дуже, що чомусь не здогадався тоді у якийсь добровольчий батальйон записатися – а то б ще повоював на славу!

– Своє село ми готові були захищати, – згадує події шестирічної давнини Євген Миколайович. – Ми – це я і сільський голова Володимир Попович. Потім до нас приєдналося ще кілька чоловіків – і стало нас аж дев’ять проукраїнських активістів зі всього півторатисячного села. І коли наш голова відмовився проводити незаконний референдум, а приїжджі сепаратисти пообіцяли «побалакати серйозно» – ми дістали рушниці і вийшли до будівлі сільради чекати захоплення. Але нам пощастило – вони чомусь не приїхали. А на розрекламований «референдум» я заради цікавості поїхав у Маріуполь подивитися. Там відкрили 4 дільниці, а ще два столи з «бюлетенями» просто на вулицю повиставляли. Підійшов до одного такого. Мені жінка тицьнула в руки листок без печатки і підписів. Кажу їй: «Та я паспорта не брав. Просто вийшов погуляти з собакою». «Нічого! Можна і без паспорта», – стала переконувати. «А моєму псу Філімону можна проголосувати?» – не втримався від жарту. «Ну якщо ваш Філімон за ДНР – то можна», – почув у відповідь. Хвала добровольчим батальйонам «Азов» і «Донбас», які за дві години звільнили місто. У Маріуполі так зване ДНР проіснувало лише 32 дні.

«Я б не хотів,  щоб Донбас повернувся в Україну»

Із сумом каже мій співрозмовник, що війна нікого нічому не вчить. І більша частина мешканців їхнього села й досі залишається орієнтованою на Росію та Путіна. Але хоч перестали на паркані Євгена Баля писати, що він «фашист» і «бандеровец» – і то вже добре. Сміючись, розповідає пан Євген історію про те, як вони з товаришем пофарбували зупинку в блакитно-жовтий колір, а прихильники «руського міра» стали пацькати по ній чорною фарбою «за нами ДНР». Він ці написи стирав, а вони з’являлися знову і знову. Припинилося все раптово. Вочевидь, як підозрює, чорна фарба у проросійських хуліганів закінчилася.

Про деякі події цієї війни Євген Баль говорить відверто і критично. Згадує, як їздив з головою підгодовувати десяток наших військових, яких вперше відрядили спостерігати за Азовським морем. Бачив, що служба ведеться як-небудь, пост – ніякий, тож попереджав, щоб місцевих остерігалися. Але де там... У результаті приїхали до них якісь молодики, напоїли усіх алкоголем з клофеліном, забрали всю зброю та ще й в полон потягли непритомних.

– Як ви вважаєте, Донбас повернеться? – запитую насамкінець.

– Може і повернеться, але мені цього не хотілося б. Це ракова пухлина на тілі України. Швидше за все, Донбас перетвориться на друге Придністров’я або Абхазію.

Мирослава КОСЬМІНА


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися