Жінки з венеричними хворобами – потужна зброя під час Другої світової війни
Україна

Жінки з венеричними хворобами – потужна зброя під час Другої світової війни

10 травня 2020, 22:00
0
-2
Сподобалось?
-2

Під час Другої світової війни для боротьби з ворогом застосовували і незвичну «зброю» – жінок з венеричними  хворобами. І в совєтів, і у фашистів їх називали «сифіліс-диверсантками».

«Чудова зброя, щоб знищити армію»

Жінок завчасно інфікували венеричними хворобами і залишали на захоплених територіях. Це могло ослабити будь-яку армію, адже у ті роки лікували венеричні хвороби місяцями. До такої «диверсії» жінок насильно примушували шантажем чи погрозами знищити дітей або рідних. Часто «об’єкти» потім просто ліквідовували.

Але, що цікаво, до такої «акції» жінки нерідко зголошувалися добровільно через патріотичний фанатизм. Ще на початку війни у польській брошурі «Святий обов’язок поляка» панянок закликали: «Ваша зброя – венеричні захворювання. Польські дівчата, якщо ви хворі, ваш обов’язок – мати статеві стосунки з німецькими солдатами і заражати їх. Нехай ця чудова зброя знищить їхню армію! Це сильніше, ніж літаки, гармати та кораблі!»

Німецька медсестра добровільно заразила 20 солдатів

Згідно зі звітами німецького командування, під німецьких солдатів інфікованих жінок зазвичай підкладали партизани. Але й німці теж додумувалися до такого. Наприклад, у 1943 році у порту Геленджик радянські моряки підхопили сифіліс від наших красивих жінок та дівчат, яких гітлерівці навмисне заразили. Вже під кінець війни, відступаючи, вони на своїй території штучно інфікували сифілісом і трипером німкень, щоб поширити хвороби у Червоній армії. Приміром, у місті Бад-Шенделіс це робив німецький лікар, який був арештований. У тому ж місті медсестра Верпек заразила 20 радянських солдатів, а керівниця фашистської організації жінок Доллінг – 18. І це непоодинокі випадки.

В УПА венеричних  або лікували, або вбивали

У лавах Української повстанської армії побутувала думка, що повстанки з венеричними захворюваннями – це заслані кадебістські агентки, які мали завдання інфікувати якомога більше вояків. Тому до жінок, які вели безладне статеве життя, ставилися з пересторогою, підозрюючи їх у зраді. Якщо такі були у вишколах, негайно викликали лікаря, який перевіряв усіх дівчат.

Під час війни повстанці відправляли хворих у радянські лікарні або при наявності ліків допомагали у загоні. А після війни ситуація з лікуванням погіршилася. Адже у мирного населення цю заразу вдалося ліквідувати. Тому хворі із сифілісом чи гонореєю викликали підозри у радянських спецслужб. А це могло призвести до арештів і викриття підпілля. Венеричні хворі повстанці мали три виходи з такої ситуації: або накласти на себе руки, або чекати, щоб побратими допомогли це зробити, або втікати у лікарню. Але там лікували в обмін на інформацію. Тому кожен повстанець від самого початку у підпіллі знав: якщо підчепить венеричне захворювання, єдиним способом лікування залишатиметься куля – аби не було зради.

Юлія ШЕВЧУК


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися