Я лише раз була на екскурсії в одному з найсмертоносніших нацистських концтаборів «Аушвіц» («Освенцим») і навряд чи ще коли-небудь наважусь увійти у ці ворота. Загалом німці розгорнули тисячі таких концентраційних таборів та їхніх філіалів, через жорна яких пройшли мільйони бранців – підраховано, що як мінімум 75% тих, хто туди потрапив, залишилися там навіки. Яким же було здивування, коли дізналася, що після перемоги радянська влада вирішила не зачиняти нацистські концтабори. І вони ще довго продовжували свою страшну роботу, але уже під червоним прапором із серпом та молотом.
Німці переймали досвід катівень у Радянській Росії?
Хоча концтабори й асоціюють з нацистами, вони не створили нічого нового. Перші були засновані Британською імперією у Південній Африці під час англо-бурської війни 1899–1902 років. А от почали доводити до стану найжорстокіших світових катівень ці «трудові табори» саме у Радянській Росії ще у 1918 році. Чернігівський історик та краєзнавець Віктор Моренець дослідив, що вже у 1920 році їх розміщували майже у всіх великих містах України. Через кілька років комуністи заснували Соловецький табір особливого призначення (СЛОН, Соловки) – прототип виправно-трудових таборів системи ГУЛАГу. Тобто до спорудження першого гітлерівського концтабору «Дахау» («Освенцим») залишалося ще 10 років. І є версія, що перед війною Гітлер споряджав людей, які їздили в Союз переймати досвід ведення «трудових таборів».
Щоправда, у тому ж самому «Аушвіці» бараки будували не тільки з дерева, а й з цегли з опалювальними печами та димовими трубами – їхні обгорілі залишки й досі залишилися. У ГУЛАГах Сибіру і в 50-градусний мороз про такі бараки й не чули.
«Подвійні в’язні»: вижили у німців, щоб посадили свої
У 1945 році, після перемоги, Німеччину поділили на окупаційні зони. Радянська влада на своєму боці одразу ж відновила роботу щойно звільнених близько 40 концтаборів! Туди стали потрапляти вороги комуністичного режиму та решта неугодних. Один з найстрашніших нацистських таборів смерті «Аушвіц-Біркенау» став радянським концтабором «Явожно». Тож в’язні польських комуністів жили у тих самих бараках, що і бранці нацистів. А з 1947 року його використовували для ув’язнення українців, яких вважали небезпечними для Польщі. Відомо, що за рік сюди загалом потрапили 3870 осіб, з них 2781 – це українці (823 – жінки та діти).
Ще один відомий табір «Бухенвальд» проіснував до 1950 року. Через нього вже після війни пройшли 28 тисяч осіб, 7 тисяч з яких (переважна більшість – це вивезені на роботи в Німеччину люди), померли від голоду та хвороб. При цьому рівень смертності тут став вищим за нацистські часи. А от найбільшим спецтабором у комуністів став «Заксенхаузен», який назвали «спецтабір НКВС/МВС № 7/1». Там навіть вивіску німецькою над воротами довгий час не знімали – «Праця робить вільним». Через нацистський «Заксенхаузен» пройшли понад 200 тисяч в’язнів з 27 країн, більшість з яких загинули. Цифри «спецтабору 7/1» теж вражають: 60 тисяч полонених, за п’ять років близько 12 тисяч з них померли. Їх майже не годували і, звісно ж, не лікували. Відомі випадки, коли ті, хто визволяв концтабір, потрапили сюди як в’язні. Або й сумні випадки «подвійних бранців». Таким став єврейський художник Еріх Кон, якого нацисти тримали в таборі як гравера з виготовлення фальшивої валюти. Він не встиг насолодитися волею, бо «совєти» знову запроторили його в цей же табір як фальшивомонетника. Двічі встиг відсидіти відомий льотчик Михайло Дев’ятаєв: спочатку як радянський військовополонений у німців, а потім – як той, хто здався ворогу і вижив – у своїх. Коли на початку 1950-го року спецтабір ліквідували, частину ув’язнених відправили у Сибір, а частину перевели в інші східнонімецькі тюрми. Таких у радянських визволителів вистачало.
А от на тій території, яка опинилася під окупацією союзників, американці розгорнули масштабну кампанію з перевиховання німців. Оголосивши, що нація хвора, всіх примусово (інакше не видавалися продуктові картки) змушували дивитися документальні фільми про звірства нацистів та возили по концтаборах, які ще пахнули горілою плоттю. Також німців, незалежно від статі та віку, змусили голими руками відкопувати братські могили вбитих, спалених живцем замордованих жертв і перезахоронювати в окремі могили. Розриті власноручно сотні тисяч трупів безневинних діток та дорослих стали для німців справжнім шоком…
Мирослава КОСЬМІНА
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!