Юлія Кикоть з Черкас підхопила коронавірус у березні, а одужавши, стала доноркою плазми для розробки ліків проти вірусу.
Як протікала хвороба, як вона одужала і чому вирішила стати донором, - жінка розповіла ВВС News Україна.
Як захворіла
"Я ніде не була за кордоном, весь час - вдома. На роботі вже був карантин. 21 березня у мене підвищилася температура - понад 39", - пригадує початок захворювання 41-річна Юлія Кикоть.
Гарячка трималася три дні.
Температуру Юлія не збивала, на четвертий день додався сухий кашель.
Розповідає, що коли готувала доньці їсти, зрозуміла, що не відчуває запахів та смаку.
"Так різко це стало відчутно - як відсутність зору чи слуху", - пояснює жінка.
Тоді ж вона зрозуміла, що захворювання серйозніше, ніж вона гадала, і без допомоги лікарів не впорається.
"Дуже переживала за своїх батьків"
Юлія зібрала речі, сама сіла за кермо свого авто, відвезла дитину батькам та поїхала в інфекційну лікарню.
Там у неї діагностували двостороннє запалення легенів. Права доля вже майже не дихала.
"В такому стані ви взагалі не повинні були ходити, мали б задихатися, відчувати слабкість", - переказує Юлія слова здивованих лікарів, які її оглядали.
Але жінка каже, що почувалася "порівняно непогано".
Їй зробили тест, за п'ять годин він показав причину недуги - коронавірус.
"Найбільше у цей момент я переживала за своїх батьків, яким завезла дитину. Вони обоє на пенсії, в групі ризику. Я дуже переживала, що дитину, яка контактувала зі мною хворою і може бути інфікована, відправила батькам", - розповідає жінка.
Доньку та батьків Юлії не обстежували як контактних осіб.
"Я просила, щоб протестували хоча б дитину. Але тоді ще не було для таких потреб необхідної кількості тестів. Педіатр телефонувала щодня упродовж місяця, питала про стан дитини. Мій сімейний лікар мені теж весь час телефонував", - розповідає Юлія.
У її рідних ознак хвороби не було, нині вони здорові.
Чи були готові лікарні Черкас
У стаціонарі Юлію лікували антибіотиками від пневмонії та противірусними препаратами від Covid-19.
"Ліки були з перебоями - день є, день купували мої батьки. На початках у лікарів і захисних костюмів не було. Лікарка спілкувалася зі мною без маски та окулярів - її після цього обстежували, вірус не виявили", - каже Юлія.
За її словами, через п'ять днів хворих почало додаватися: одна-дві людини кожного дня, ліки вже були у закладі постійно. Ставили крапельниці, давали таблетки, вірус лікували "Таміфлю" вранці та ввечері", - пригадує жінка.
Стан Юлії поліпшився після прийому антибіотиків. На другий день відступив кашель. На десятий день вона почувалася чудово. Знімок легень показав, що пневмонія минула.
"Другий та третій тести показали негативні результати. Мене виписали додому, де я два тижні була під наглядом сімейного лікаря", - додає Юлія Кикоть.
Те, що порівняно легко перенесла хворобу, пов'язує із тим, що займається спортом, зокрема пілатесом, а також тим, що не палить і не вживає алкоголю.
Як стала донором
Юлія Кикоть каже, що з радістю стала донором плазми для досліджень.
Побачивши у соцмережах оголошення однієї з фармкомпаній про потребу в донорській плазмі людей, які подолали Covid-19, Юлія одразу написала у Черкаський обласний центр служби крові.
"Якщо у моїй крові знайдуть потрібні антитіла, я буду рада, що мій внесок допоможе рятувати життя", - пояснює Юлія.
Фармацевти хочуть виробити потенційно ефективний протиковідний препарат, специфічний імуноглобулін - антитіла, зібрані у донора, і перероблені у препарат.
У Юлії рідкісна 4-та позитивна група крові, вона була здорова, тож охоче допомогла. Після 2014 року почала активніше здавати кров, бо, каже, розуміє потреби: нині її чоловік - на Сході України як учасник ООС.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!