Ще зі школи пам’ятаємо вірші «Айболить», «Муха-цокотуха», «Мийдодір»... Їх для дітей написав відомий російський письменник Корній Чуковський. Та в нього текла українська кров, і, хоч жив та творив у Росії, довіку любив усе українське. Адже батьки його були з України і дитинство та юність письменника минули в Одесі.
Позашлюбна дитина
Справжнє ім’я та прізвище письменника Микола Васильович Корнейчуков. Він позашлюбна дитина, народився 1882 року. Його матір’ю була полтавська селянка Катерина Корнєйчукова, а батько Еммануїл Левенсон – син лікаря з відомої та багатої єврейської родини Одеси. Під час навчання в інституті Левенсон взяв наймичку Катерину із собою в Петербург. Там вони прожили разом сім років. За цей час вона народила йому дочку Марію і сина Миколу. Невдовзі Левенсон одружився і виїхав до Варшави. А Катерина лишилася сама з дітьми і теж подалася з Петербурга назад в Одесу. Там заробляла на життя вишиванням і пранням, аби оплатити їхнє навчання у гімназії. І хоч батько присилав кошти на утримання дітей, майбутній письменник його не знав і усе життя тримав на нього образу. Здавалося, що він єдиний такий «незаконний». Вже будучи відомим, Чуковський навіть віднайшов свого батька і привіз у свій будинок. Але зовсім скоро вони посварилися, і письменник заборонив своїм дітям вимовляти ім’я діда.
Молодим самотужки вивчив англійську мову по самовчителю. Підробляючи на будівництві, писав слова на дахах будинків і щовечора матері називав до ста вивчених слів. Ще у гімназії він почав писати вірші та оповідання, але соромився своїх творів.
Будинок відібрали, зятя розстріляли
Від 1901 року почав друкуватися в «Одеських новинах». І став підписуватися Корній (від материного прізвища) Іванович Чуковський. Після революції 1917 року цей псевдонім став його офіційним прізвищем. Невдовзі познайомився з дочкою бухгалтера Марією Арон-Беровою Гольдфельд. І хоч її батьки були проти зятя-«роботяги», пара все ж одружилася. Чуковський з дружиною виїхав у Лондон, де працював кореспондентом «Одеських новин». Через багато років, коли переклав чимало творів англійських письменників, став почесним доктором Оксфордського університету. Після Лондона сім’я оселилася неподалік Петербурга у фінському містечку Куокалла (тепер Росія). Згодом цей будиночок біля самого моря у Чуковського відібрали, перетворивши на обкомівську дачу.
Розмовляючи зі своїми малими дітьми, Чуковський зрозумів, що у російській літературі бракує дитячих творів. З-під його пера виходять відомі вірші «Айболить», «Муха-цокотуха», «Мийдодір» та інші. Через це Чуковський став особистим ворогом дружини Леніна – Крупської. На його захист стали відомі письменники, але у 1929 році Чуковський змушений був зректися своїх творів і дав обіцянку написати ідейно правильні вірші про «Веселу колгоспію», однак не зробив цього.
У житті Чуковського була чорна смуга. Менша дочка, героїня його казок та віршів, у 11 років померла від туберкульозу. Старша дочка, яку звинуватили у підпільній організації, потрапила у заслання. А її чоловіка розстріляли, хоч сім’ї видали «вирок»: 10 літ без права листування. І письменник два роки просив помилувати зятя, який вже гнив у могилі! Один син у 1941-му на фронті пропав безвісти, другий – вижив у блокадному Ленінграді і пройшов усю війну.
Склав список небажаних гостей на… своєму похороні
Чуковський завжди пам’ятав, що у ньому тече українська кров. Найулюбленішою стравою були вареники з вишнями, і вимовляв її українською. Коли до нього у підмосковне селище Передєлкіно, де згодом жив із сім’єю, з Києва приїздили поети Бажан, Рильський, він одразу переходив на рідну мову. І усе життя з матір’ю розмовляв тільки українською! Вивчав і упорядкував творчість Шевченка, знав напам’ять його «Кобзаря», «Енеїду» Котляревського. На жаль, не зміг прищепити любові до українського своїм дітям.
– У листуванні Корнія Чуковського з дочкою Лідою, яка була теж письменницею, часто можна знайти настанови батька: «Лідо, займися Шевченком – чудові є матеріали». Вона, як слухняна дочка, не опиралася, але це було не її, – розповідав журналістам внук письменника Дмитро Чуковський. – Мій батько теж не перекладав Шевченка. З мовою треба вирости.
Помер Корній Чуковський 1969 року у 87 літ від вірусного гепатиту. На схилі літ письменник дуже жалкував, що колись відрікся від своїх казок, бо після зречення написав всього дві, більше займався науковою літературною роботою. А ще незадовго до смерті Чуковський склав список людей, яких не хотів би «бачити» на своєму похороні. Серед них – чимало письменників, які його колись переслідували. Ці прізвища дочка передала владі. І все ж «небажані» прийшли, а простих москвичів було зовсім мало, бо влада не повідомила про похорон. Зате було багато міліції і КДБ – хотіли швидше закопати письменника і стежили за тим, щоб виступили потрібні люди, а не ті, хто щиро любив Корнія Чуковського.
Олена ПАВЛЮК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!