Навчання у школах таки стартувало за новими правилами та з обмеженнями. Вони мають захистити дітей від зараження.
Серед обов’язкових нововведень: санітайзери на вході до навчального закладу, обмеження присутності батьків всередині навчального закладу, обов’язкове провітрювання класів на кожній перерві та миття підлоги дезінфікуючими засобами двічі на день, пише "Главком".
Однак чи достатньо цього? Кандидат медичних наук, керівник Національної експертної групи з інфекційного контролю, інфекціоніст Андрій Александрін переконаний, наша влада просто списала правила, розроблені Всесвітньою організацією охорони здоров’я. Вони корисні, але не допоможуть уникнути розповсюдження вірусу у навчальних закладах. І ось чому...
Діти пішли до школи. Як ви оцінюєте рівень підготовки шкіл і чи реально на практиці дотримуватися усіх обмежень, затверджених МОЗ?
У всій ситуації навколо підготовки шкіл є багато незрозумілих моментів. Хочу звернути увагу, що функціонально за протидію поширенню Covid-19 відповідає головний санітарний лікар України – нині це Віктор Ляшко. Давайте пригадаємо: перша постанова головного санітарного лікаря щодо дитячих навчальних закладів вийшла 30 липня, тобто за місяць до початку навчального сезону. Документ містив тимчасові рекомендації. А ось кінцева постанова головного санлікаря вийшла 22 серпня. Скажіть, чи можливо за тиждень підготуватися до навчального сезону?
Наприклад, у США Центр контролю за захворюваністю (CDC) видав відповідні рекомендації ще в середині січня 2020 року. Натомість наш головний санлікар «ждав чогось» пів року.
Хотів би також звернути увагу на те, що головний санітарний лікар поклав відповідальність за захворюваність дітей на керівників навчальних закладів. Це смішно. Керівники дитячих установ не мають ні людського, ні фінансового ресурсу для того, щоб створити ці умови. Роль держави – не забороняти, а допомагати створювати необхідні умови. А головний санітарний лікар та Центр громадського здоров’я МОЗ за цей час нічого не зробили.
Що мало б бути зроблено?
Ми говоримо про дитячі заклади. Найголовніше, що треба там створити, – це хорошу систему вентиляції приміщень, встановити контроль за температурою повітря. До слова, вона має в межах 19-21 градус. Це дуже важливо. Крім того, вкрай необхідно контролювати вологість повітря, особливо в опалювальний сезон. Вона має бути від 40% до 60%, а у нас під час опалювального сезону в дитячих закладах ледь сягає 20%. Діти дихають сухим повітрям, у них пересушується слизова оболонка і організм стає сприятливий до розвитку всіх ГРВІ: грипу, риновірусу, аденовірусу, Covid-19 і так далі. У нас ідеальні умови для розповсюдження патогенів щороку, проблема виникла не зараз.
Тому за пів року Covid-19, час, коли ми були на жорсткому карантині, державна система взагалі нічого не зробила для дитячих закладів. У школах та садочках всі в шоці, бо вони не розуміють, звідки брати кошти, як виконувати цю постанову головного санітарного лікаря.
Я намагаюся ніколи не лізти в політику, але я просто чітко розумію як спеціаліст, що у нас країна з якимись збоченими правилами. Ніхто не намагається вирішити проблему.
В принципі, усі ці рекомендації правильні, більшість з них переписана з міжнародних рекомендацій – ВООЗ чи ЮНІСЕФ. Але! ВООЗ і ЮНІСЕФ дають широку картину, починають з повітря, його вологості і температури, вентиляції. У нас про це ніхто не каже. І коли трохи похолодає і в класах позакривають вікна, ризик розповсюдження не лише коронавірусної, а й будь-якої інфекційної хвороби стане величезним. Грошей, які були у «коронавірусному фонді», вистачило б для того, щоб за пів року підготувати школи і дитячі садки до нового навчального року. Але натомість будуємо дороги.
Скажімо, мити руки після кожного уроку – дуже правильна рекомендація. Питання в іншому: чи створені для цього відповідні умови? Чи скрізь є рідке мило (бо інше не підходить), чи скрізь закуплені саме паперові рушнички? Може, вас це здивує, але далеко не в усіх школах у сільській місцевості взагалі є вода – холодна, про гарячу взагалі не йдеться! Поїдьте в Закарпатську область, відвідайте школи, лікарні, там нема води ніякої. Про яку інфекційну безпеку можна говорити?
Наскільки початок навчання у школах може погіршити ситуацію із коронавірусом?
Дитяче населення є однією з рушійних сил розповсюдження ГРВІ, в тому числі і Covid-19. І найближчим часом зростання захворюваності за рахунок дитячого населення піде ще більше, бо хоч діти і не є групою ризику, вони є носіями. Діти можуть заражати своїх батьків, бабусь і дідусів. Я впевнений, ситуація буде такою: 1 вересня діти пішли до школи, у кінці вересня всі школи закриються.
По-перше, населення дуже розслабилося. Воно не довіряє центральній владі.
По-друге, за моїми спостереженнями, наразі величезна проблема – внутрішньо колективні спалахи. Одна хвора людина прийшла на роботу на велике підприємство, там попчихала-покашляла, усіх позаражала, і за кілька днів отримала лабораторне підтвердження Covid-19. Ось вам і спалах.
Я не хочу лякати, але просто як інфекціоніст розумію: у кінці жовтня – на початку листопада ми отримаємо точно таку ситуацію, як була весною в Італії чи Іспанії, коли до лікарні звозитимуть величезну кількість хворих, і медики змушені будуть з трьох пацієнтів обирати одного, чиї шанси на одужання найвищі, і лікувати його.
У нас нетолерантне суспільство, воно не законослухняне. І я його розумію, бо ж суспільству не можна лише забороняти, з ним потрібно постійно вести діалог, пояснювати, давати відповіді. І сухого щоденного фактажу про кількість хворих і померлих щодоби недостатньо. Потрібно пояснювати логіку обмежень, до прикладу, якого біса справді потрібно одягати маску у закритих приміщеннях, як от супермаркети; для чого потрібно зберігати півтораметрову дистанцію; навіщо якісно намилювати руки впродовж 20 секунд; і навіщо витирати руки одноразовим рушником в офісі. До слова, також необхідно роз’яснювати епідеміологічні особливості Covid-19 – життя показало, що основні епідемічні уявлення з цим вірусом не спрацьовують. Наприклад, суспільство очікувало, що влітку відбудеться зниження кількості хворих, як це буває з грипом, але так не сталося. У тому числі, через погану вентиляцію більшості закритих приміщень.
Тільки через це? Адже грипу влітку немає: епідсезон умовно починається у жовтні і закінчується на початку травня.
Не лише у цьому. Згадайте, коли у 2009 році у світі і в Україні циркулював грип штаму Н1N1, смертність від нього була високою – зокрема, в Україні за сезон загинули близько 1700 людей. Люди були теж налякані. Водночас тоді, по-перше, була вакцинація від цього грипу. Щоправда, у нашій країні охоплення вакцинованих тоді складало менше 1%, та й зараз воно несуттєво змінилося. Тоді був реальний інструмент захисту, просто ним не користувалися. По-друге, тоді з’явився препарати для лікування цього грипу – «Таміфлю», який реально допомагав і мав доказову базу. За рахунок нього повитягували величезну кількість хворих із пневмонією. Від Covid-19 немає ані вакцини, ані специфічних противірусних препаратів. Уся профілактика – це дотримання заходів інфекційної безпеки.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!