В Полтаві на 102-му році життя помер найстаріший працюючий професор України — доктор медичних наук, професор кафедри внутрішньої медицини № 1 Української медичної стоматологічної академії, полковник медичної служби Максим Дудченко. Покійний до останнього вів у студентів семінарські заняття та консультував хворих. Стан здоров'я ветерана погіршився після введення карантину, коли він був позбавлений можливості займатися звичними справами.
Про це інформують Факти.
До цього медик щодня на роботу і з роботи в будь-яку погоду добирався пішки - 2,5 кілометра в одну сторону, які долав за пів години. Причому йшов, не спираючись на паличку, частіше носив її під рукою, для підстрахування.
Незадовго до смерті лікар розповідав, що він ніколи не займався спортом, навіть в футбол не грав, що смажена картопля, хліб і молочні продукти — у нього улюблена їжа. І що не злякався навіть тоді, коли з ним трапився третій інфаркт.
«Ну, залишилися рубці на серці. Але це не привід для того, щоб залишок життя провести, лежачи на дивані. Мозок головніше серця, — говорив він. - Ось його потрібно тримати в тонусі. Мені допомагає в цьому робота над науковими текстами, підготовка до занять зі студентами».
До речі, за своє життя професор написав понад 300 наукових і науково-методичних робіт, в їх числі п'ять підручників і шість монографій. А напередодні 100-річного ювілею видав книгу про свій життєвий шлях і долю країни під назвою «100 років в боротьбі».
Буквально за місяць до смерті Максим Дудченко отримав свою останню нагороду — орден святого Пантелеймона за зразкове служіння суспільству. А в цілому був відзначений 6 орденами і 30 медалями, значна частина з яких — за бойові заслуги. Він, достроковий випускник Ленінградської військово-медичної академії, разом з Радянською армією пройшов шлях від Курської дуги до Польщі. Починав старшим лікарем полку, але працював і санітаром, і фельдшером, коли виникала така необхідність, дуже швидко був призначений дивізійним лікарем.
Потрапивши в Полтаву на роботу, він організував кафедру внутрішніх хвороб в медичному інституті, який пізніше став називатися академією, і понад 30 років завідував нею. У 75 років залишив керівну посаду, залишившись її професором. Практично всі викладали вишу — його учні. А його колишні студенти працюють чи не у всіх куточках планети. Син і онук професора теж стали медиками.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!