На носі нові вибори. Місцеві. Вже віддруковані бюлетені. На низькому старті виборчі комісії. Давно розвезені гроші по десятниках, сотниках у системі купівлі голосів, створена надійна сітка, усе готове до торгів. Ой, вибачте, до виборів. У різних регіонах гуляють різні суми за душу. Прийде неділя – і почнеться розгул демократії. Дожилися на тридцятому році Незалежності України.
За Путіна той, хто голосує за медведчуківську зграю
Недавно довелося побувати в одному з районів. Мій товариш провідував свого колишнього колегу по службі. І я чисто випадково опинився при тім. Слово по слову про життя-буття, міжнародну обстановку. І, звісно ж, про вибори.
– Ну й за кого будемо голосувати? – запитую між іншим.
– За винятком ОПЗЖ, я нікого достойного не бачу, – бовкнув господар.
Я як тримав чарку в руці, так вона й заклякла. А розкритий рот перемкнуло, не міг ніяк стулитися.
– Це такий жарт? – нарешті видушую з себе.
– Ні, – не моргнувши оком, зверхньо каже колишній чиновник і директор школи. – Це єдина серйозна сила в Україні.
– А що, ви не знаєте, що цією «серйозною», ворожою кацапсько-продажною силою керує кум Путіна? – допитуюся.
– Ну і що? – парирує екс-директор.
Я встаю на ноги і підвищую голос:
– А те, що той вбивця з Кремля стріляв у спини наших хлопців під Іловайськом з гармат! Встелив соняшникові поля і дороги трупами українців! Може, там полягли й ваші учні?! – ставлю чарку на стіл. Бо де ж вона полізе з таким застільником, як оцей мудрагель!
– Ну, те, що стріляли росіяни, то ще треба доказати, – розглагольствує колишній педагог.
Тут уже не витримую й вибухаю матюками і всякими грубими словами. Бо ж неозброєним оком видно, що він дурня корчить. Зараз почне доказувати, що кацапів немає на Донбасі, що там точиться громадянська війна. Буде повторювати примітивні лозунги кремлівської пропаганди, котрі щодня і щогодини пруть медведчуківські канали – 112-й, ньюзван, зік.
Якби це говорила баба із забитого глухого села, можна було б зрозуміти й простити. Але ж такі дурниці меле високоосвічена людина. Цікаво, чому він вчив діток у школі довгі роки? Може, того, як треба любити Путіна, Медведчука, Рабіновича та інших продажних українських шкур.
Печально, але оці самі, яких ще називають п’ятою кремлівською колоною, тонко ведуть агітацію, вміло забивають нам баки. А брехня, повторена тисячу разів, стає правдою. Так говорив ще сподвижник Гітлера Геббельс.
Здавалося б, що після Голодомору, трагедії забужан, катувань українських повстанців, сотні тисяч вивезених у Сибір наших людей, вкрадений Крим, море крові, пролитої на Донбасі, яку заподіяла нам проклята кацапська зграя, щось дійде до нас, щось зрозуміємо. Так ні ж! На минулих парламентських виборах у селі Мостище Камінь-Каширського району проголосувало за медведчуківську продажну банду двадцять процентів, в Острівку – шістнадцять процентів виборців. Виходить, кожен з них мріє, щоб завтра москальський чобіт топтав українську землю, щоб нас знову за найменший непослух відправляли у Сибір, посилали воювати у Сирію або ще кудись на край світу! То раджу цим «патріотам»: заготовляйте вже портрети свого майбутнього вождя, щоб не спізнитися почепити того плюгавого на стіну, і молитися на нього вдень і вночі, може, так завоюєте ласку наших мучителів.
До речі, на Волині за ту опезежопівську партію на минулих виборах проголосували 6 чи 7 процентів «щирих» українців, отаких трісьнутих у тім’ячко директорів та інших придурків.
Інші – не ліпші
Цілий калейдоскоп партій, десятки, а мо’ й сотні, тисячі депутатів пруть у різні рівні рад. І всі вони б’ють себе у груди, на різні лади репетують, які ж вони славні. Останнім часом з’явилося кілька новеньких, як, наприклад, партія Шарія та «Перемога Пальчевського». Ті самі ягоди з путінського поля. Хитрий і підступний москальський супостат навіть не вельми приховує, що веде на українські терени кілька колон. Йому, бачте, мало однієї медведчуківської зграї. Може, знайдуться клаповухі осли і клюнуть на сю приманку. Як же ж вони вправно разом з медведчуками й рабіновичами клепають недолугу нашу зелену владу, як хитро будують повітряні замки, як майстерно вішають локшину нам на вуха! Не збираюся виправдовувати артистів й шоуменів, які нині керують Україною, самі вибрали, то й тепер тіштеся тим, що маєте. Але пора б збагнути, що йдуть оті вороги, та й багато новоявлених месій, ще гірші, ще страшніші.
Зовсім недавно вчила нас, як жити, «мудра» партія «Укроп». Як же ж майстерно усіх нагинала. Керувала повсюдно. Де вона, куди запропастилася? Днем з вогнем, а ввечері зі свічкою не знайдеш. Ніхто ж вам у житті не признається, що у цієї гідри вже виросла інша голова, а точніше, партія під вкрай недолугою примітивною назвою «За майбутнє». Це ж треба багато розуму, щоб отаке втелющити! Виборці старшого покоління відразу пригадають подібний вислів незабутнього головного комуніста СРСР Микити Хрущова, котрий проповідував: «Майбутнє покоління житиме при комунізмі». Тобто буде повне благоденствіє. Нажилися, як світили сракою, так і світимо.
Тепер нам з кожного «утюга», «ящика», «радіва» несамовито верещать, як же нам буде добре при цьому коломойському майбутньому. Сподіваються, що народ дурнуватий, повірить їм. Нібито ніхто не знає їхніх методів, хитрощів, підлості, цинізму. Усю політичну нинішню братію в області накрили мокрим рядном. Тут великі олігархи, депутатики, котрі корчили з себе великих патріотів, в житті нужника не збудували, зате ставили на коліна багаторічного губернатора. Добровільно лягли під великого боса, моляться на нього. Тепер уже всі будуть цвірінькати одним голосом, таким, як їхні верховоди. Недарма ж тую «велику», «правильну», «непереможну» люди тонко охрестили «майбах». Тобто багаті, багатющі і дуже-дуже, космічно відірвані від простого люду.
По чім йолоп продажний?
Господи, ну коли ж ти даси нам людських вождів, ну коли у нас, українців, нарешті знайдеться клепка, коли навчимося розбиратися в елементарних речах, коли перестанемо продаватися, гнутися в три погибелі?
На цьому хочу зупинитися окремо. Це вже стало притчею во язицех. Кругом купляють, купляють, купляють, а ми, нещасні йолопи, бридко продаємося. Давно розроблена підла технологія купівлі продажних виборців, тонко сплановані схеми, сітки торгівлі голосами. Раніше платили за голос 200, потім – 300 гривень. А тепер, кажуть, вже дають по 500, а як правильно проголосуєш, получиш в зуби ще додатково 1000 гривень. І всьо – ти щасливий. Заробив, розбагатів. А руки тобі не печуть, не терпнуть? Як одна падлюка платить, то не значить, що ти маєш бути таким самим. Вони тебе, дурня, куплять, а потім, дорвавшись до влади, своє відіб’ють сторицею. В накладі не будуть. Думаєте, влада, правоохоронні органи цього не знають? Хоч би не так. Але роблять вигляд: «нічєво нє віжу, нічєво нє слишу, нічєво нікаму нє скажу».
Мине місяць, два, будеш варнякати, яка ж то хренова влада. А ти ліпший? Кажуть, народ має таких правителів, яких заслуговує. Отож не роззявляйте свого продажного рота і не нявкайте, що від вашого голосу нічого не зміниться. Іди один з другим, продавайся, а потім плач, як погано живеться в тій нещасній Україні. Але, може, накінець перестанеш нити, почнеш з себе?
Грицько ПРОДАЙГОЛОСЕНКО
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!