Видатний українець, якого не зміг підкупити російський цар
Україна

Видатний українець, якого не зміг підкупити російський цар

8 листопада 2020, 19:11
0
0
Сподобалось?
0

Коли на хвилі декомунізації в Україні Кіровоград перейменували на Кропивницький, багато хто себе запитував: а хто він такий, отой Кропивницький, що на його честь назвали цілий обласний центр? Зі школи пам’ятаємо, що він був засновником українського театру. За життя зіграв до 700 ролей, написав майже 50 п’єс. Для української культури його постать рівнозначна постаті Шекспіра в Англії чи Мольєра у Франції. Вразило ж інше: Кропивницький – один з небагатьох українців, якого не вдалося купити за великі гроші самому російському цареві. А найбільше його вистав української мовою чекали у нині зросійщених Одесі і Харкові.

Мати народила на колінах у батька

Сам режисер часто говорив, що всіма своїми досягненнями в житті зобов’язаний батькам. Виріс він в досить нетиповій сім’ї. Батько Марка Кропивницького Лука Іванович служив управителем великих маєтків на території сучасної Херсонської області. Був крутої вдачі, любив коней і випивку, з 15 років міг виходити на поєдинок один проти трьох людей. Мати майбутнього актора і режисера Капітоліна Іванівна – позашлюбна донька поміщиці і гусара. За вдачею вона була кокеткою. Є дані про те, що первістка Марка жінка народила1840 року в маєтку прямо на колінах у його батька Луки. Коли хлопчикові виповнилося п’ять років, мати втекла із сім’ї з гусаром. Батько недовго горював і зійшовся з нянькою дітей Явдохою Петлішенко. Він викупив її з кріпацтва, хоч офіційно одружитися не міг, позаяк залишався у шлюбі з Капітоліною. Мачуха дуже полюбляла горілку. Тож малому Марку довелося сповна спробувати гіркого сирітського хліба. Уже в дитинстві стало очевидно, що він відрізняється від інших – писав пісні і вірші. І хоч батько намагався дати синові освіту, все ж ніякий заклад Кропивницький так і не закінчив. 

Не знав російської мови

Професійно займатися акторством Марко Лукич став у 31 рік. Спочатку грав у трупі в Одесі, потім переїхав до Харкова. Саме у цьому місті до актора і режисера Кропивницького прийшла слава. І на літо 1874 року він отримує перше запрошення приїхати на гастролі до Петербурга. Успіх був шалений. Хоча вистави грались винятково українською мовою. 

Треба сказати, що Кропивницький російську знав дуже погано. Його родина у побуті розмовляла українською і польською. Ролі на сцені з російським текстом давалися геніальному акторові винятково силою його майстерності. Досить оригінально відстоював він своє право говорити рідною мовою в українських містах Російської імперії. Очевидці розповідали, що під час візиту в перукарню він казав: «Поголити!» Якщо персонал не розумів, актор прохання не повторював, а просто йшов в інший заклад, де його розуміли. Тому ухвалення у 1876 році Емського указу, у якому були суворі заборони на розвиток української мови, літератури, музики, театру, Кропивницький сприйняв дуже болісно. Він доклав чимало зусиль, аби через п’ять років указ скасували. 

Квитки на вистави перепродували спекулянти

Як тільки зняли заборони грати на сцені українською, Марко Кропивницький у Єлисаветграді (теперішньому Кропивницькому) створює свою знамениту трупу, яка стала основою театру корифеїв. До її складу входили Микола Садовський, Марія Заньковецька, Іван Карпенко-Карий, Панас Саксаганський. Сам Марко Лукич був у своєму театрі і режисером, і актором, вони грали понад 100 вистав на рік у містах Росії, Польщі, Молдови, Закавказзя. Майже всі – українською мовою. Популярність театру була просто шалена. Так, під час виступів в Харкові місцеві студенти просили режисера поїхати з міста, оскільки встигли продати навіть свої подушки, щоб купити квитки на вистави. В Одесі ж квитки «на Кропивницького» перепродували «з-під поли» у п’ять (!) разів дорожче касової вартості! Преса Москви і Петербурга в захопленні писала: «Актеров, равных Кропивницкому и Заньковецкой, на российской сцене просто нет». Відомим є той факт, що російський цар Олександр III під враженням від спектаклю трупи Кропивницького запропонував йому грати в імператорському театрі. Відповідними були би і гонорари. Від цієї пропозиції українець відмовився. Пояснив, що для нього важливо зберегти вірність своїй землі і своєму народу. Наскільки це образило великоросів, можна зрозуміти з реакції сучасної російської преси на перейменування міста Кіровоград в Кропивницький. Тільки одна цитата: «Город назвали в честь известного русофоба драматурга Кропивницкого, отказывавшегося переводить свои пьесы на русский язык».

Мав три дружини

Мало кому відомо, але музику на знаменитий Шевченків «Реве та стогне Дніпр широкий» композитор Крижанівський присвятив саме Марку Кропивницькому. Він же був і першим виконавцем пісні. Це відбулося у 1892 році на вечорі пам’яті Кобзаря в Одесі. Згідно з доносом у поліцію, пісню підхопив увесь зал. Коли до театру увірвалися жандарми, гості вечора тільки голосніше продовжували співати пісню, яка стала духовним гімном української нації. Глядачі обожнювали Кропивницького, деякі презентували дуже дорогі подарунки. Так, у Маріуполі йому подарували золотого годинника, а десь – навіть золоту скриню. Великий художник Рєпін написав картину, на якій Марко Лукич керує кораблем. Та незважаючи на безліч талантів, він не міг освоїти два простих вміння – фотографію і проголошення промов.

Великий актор і режисер любив жінок, і вони відповідали йому взаємністю. Тільки офіційних дружин у нього було три. Першу свою дитину, сина Костянтина, Кропивницький усиновив, оскільки актриса Олександра Вукотич народжувала до того трьох мертвих діток. Актриса Любов Квітка подарувала йому сина Павла. А з лікаркою Надією Гладущенко дали життя трьом дітям – Володимиру, Ользі та Олександрі.

В останні роки життя через погіршення здоров’я, зокрема, втрату слуху, Кропивницький майже постійно жив на хуторі Затишок тепер Шевченківського району Харківської області. Тут він заснував для дітей селян театральний гурток, школу. Його дружина безплатно лікувала простий люд. Відомо, що на цьому хуторі довго жили рідні Шевченка, композитор Микола Лисенко. Марко Кропивницький дуже рідко, але все ж таки виходив на сцену. Помер він від інсульту у поїзді, коли повертався з гастролей в Одесі. Місяць не дожив до свого 70-річчя. Похований у Харкові. 

Наталка СЛЮСАР


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися