Несподівану біду у сім’ю Кільніцьких із села Червоні Хатки Романівського району принесла літня гроза. Блискавка вдарила у їхню хату. Добре, що мати встигла вивести дев’ятеро діток, найменшенькому з яких тоді було лишень два рочки. У чому вибігли, у тому й залишилися на вулиці, бо дерев’яний дім знищив вогонь. Але правду кажуть, що світ не без добрих людей, бо на допомогу багатодітній сім’ї кинулися не лише односельці, а й зовсім чужі люди.
Маму врятували гумові шльопанці
Світлана, коли побачила, що насувається гроза, всіх діток поскликала до хати. Уже добряче блискало, тож жінка пішла щільніше зачиняти вхідні двері. І в ту мить сильно гримнуло, а на вулиці все аж засвітилося.
– Ручка була металева, і електричний розряд пронизав мене наскрізь, – згадує Світлана Олександрівна. – Певно, врятували резинові шльопанці, а інакше вмерла б від такого. Ще зайшла в хату і кажу старшій доньці: «Дай якісь краплі, бо щось мені погано». Але чую якийсь запах – ніби розетки горять. Обдивилися все у кімнаті, але вогню не побачили. Я вийшла у коридор, а біля бойлера вже полум’я. «Боже, діти, ми горимо! Бігом надвір!» Схопила найменшого синочка на руки, добре, що сумочка з документами на виду лежала, і всі вискочили на вулицю. Це Бог нам допоміг так швидко зібратися, бо вже за три хвилини зайнялися вхідні дерев’яні двері.
А до хати вже бігли з відрами сусіди. На жаль, врятувати її не вдалося. І Світлана з дітьми залишилися біля згарища. Чоловік, повернувшись з роботи, дізнався про страшну біду.
50 тисяч гривень від незнайомця з Одеси
Червонохатківська сільська рада невеличка, приблизно 400 людей проживають на її території, але які вони щиросердні та згуртовані! Очільник громади Михайло Михальчук кинув клич, і почали скидатися грішми погорільцям.
– Буквально за три дні сільські депутати зібрали 20 тисяч гривень, ще 30 тисяч виділило фермерське господарство, де працює Іван Кільніцький, – розповідає Михайло Миколайович. – 15 тисяч дало місцеве підприємство, яке займається лісоматеріалами. Після сюжету на телебаченні геть чужі люди привозили допомогу цій сім’ї. Благодійники з німецького міста Людвігсхафен передали 30 тисяч гривень і ще на десять закупили різних продуктів.
Особливо усіх вразив благодійний вчинок бізнесмена з Одеси, який не захотів називатися, а просто сказав, що хоче допомогти у біді, бо має таку можливість, і переказав на картку Світлани… 50 тисяч гривень! За зібрані кошти вирішили найперше придбати житло для сім’ї. Бо спочатку Кільніцьких прихистила сусідка-пенсіонерка Надія Арсентіївна. А потім придивилися хату в селі, яку власник продавав разом з меблями та побутовою технікою. Це було дуже добре, адже погорільці мусили починати господарювати з нуля. Нині Світлана з особливим трепетом згадує про всіх, хто відгукнувся на їхню біду:
– Дай Бог цим людям здоров’я та родинного благополуччя. Я не могла повірити, що світ такий милосердний. Незряча жіночка з Харкова надіслала посилку моїм дітям. Бабуся-емігрантка з Канади теж солодощі передавала, бо сама має багато внуків. А скільки людей передачі привозили! Я низько кланяюся всім за добро!
Кільніцькі вже обжилися у новому будинку. Але Світлана зізнається, що ще місяць після удару мала особливу енергію, бо як тільки брала у руки якийсь мобільний телефон, він одразу вимикався.
– То, може, у вас відкрилися якісь надзвичайні здібності? – перепитую.
– Ні, не помічала такого. Хіба що вони ще не проявилися добре, – сміється у відповідь.
Руслана ТАТАРИН
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!