Після перенесення трьох інфарктів 62-річнону репатріанту з України, музиканту і композитору Михайлу Горіну зробили операцію з пересадки серця.
Тепер в його грудях б'ється серце ізраїльського хлопчини Рої Авраама, повідомили на сторінці у Фейсбуку "Національний рух "За трансплантацію".
"Я був прикутий до ліжка п'ять років, - розповідає Михайло, - не міг рухатися, не міг дихати. У якийсь момент мене підключили до громіздкого штучного серця, яке повинно було дозволити мені дочекатися донорського органу, стати своєрідним мостом до трансплантації", - ділиться чоловік.
І ось, Михайлу повідомили що серце для нього знайшли.
"Мені було дуже сумно, що молода людина померла, був і страх перед трансплантацією, змішаний з хвилюванням і надією на нове життя», - згадує Михайло.
На щастя, операція пройшла успішно.
«Після трансплантації я помітив, що моє волосся змінилося, характер став більш спокійним, і навіть голос став іншим. Я не розумів, що саме відбувається, хоча чув про подібні випадки у реципієнтів, яким був пересаджений донорський орган», - розповідає чоловік.
І тільки зустріч Михайла і матері донора, Доріт, на його думку, пояснила ці зміни.Трагедія, яка змінила життя Доріт, сталася рік тому. Рої був у барі, а коли вийшов з нього, вирішив покататися на електросамокаті без шолома. А через кілька хвилин хлопця збила машина. Отримані травми були несумісні з життям.Доріт погодилася передати органи сина для трансплантації. Печінка і нирка Рої врятували життя 42-річному чоловікові, другу нирку пересадили 48-річному чоловікові, а серце дісталося Михайлу. Зустрічі сімей донора з рецепиентами завжди дуже хвилюючі і зворушливі.
«Я почув голос Рої, і це був той голос, який я чув від себе після трансплантації. Я був вражений, почувши про риси його характеру, деякі з яких з'явилися у мене. Професор Ден Аравут, який трансплантував мені серце, теж сказав, що щось, ймовірно, було в генетичному коді пересадженого органу, який асимілювався в організмі і інтегрувався в нього» - ділиться враженнями Михайло.
Для Доріт ця зустріч була дуже непростою і емоційною: «Я чекала зустрічі з Михайлом цілий рік і напередодні ввечері не могла зімкнути очей. Це було величезне хвилювання, змішане з глибоким сумом. Я думала і про скоєне добро, і про високу ціну, яку ми заплатили. Я пожертвувала органи Рої з чіткою метою - врятувати життя інших, і саме це я побачила на зустрічі з Михайлом. Але трагедія нікуди не поділася, і печаль залишиться з нами назавжди. Незадовго до зустрічі у мене все всередині переверталося. Було багато думок і про сина, і про життя, яке він віддав. Спогади ставали дуже реалістичними. Я хотіла, щоб зустріч пройшла у мене вдома, щоб замкнути коло і відчути, що серце Рої повертається додому. Так і сталося. Ми стали однією сім'єю, і мені ясно, що зв'язок між нами буде вічним».
«Коли я зайшов до дому Доріт, то відчув, що серце її сина повернулося додому, - каже Михайло. - Це почуття важко пояснити раціонально, але моє серце дійсно билося так, як ніби хотіло вирватися з мого тіла в обійми матері. Я відчув це, і мені здається, що мати Рої теж це відчула».
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!