Уже сім років 18–20 лютого українці згадують з болем і сльозами. У ті дні 2014 року в столиці діялося страшне: людей калічили, вбивали. Тоді у нас з’явилася «Небесна Сотня». Багато майданівців пропали. Список зниклих безвісти був довжелезний. Поступово завдяки волонтерам він скорочувався. Деякі родини лише через роки після Майдану дізналися про долю своїх рідних. Є й такі, які ще їх чекають досі.
Знайшли тіло за 500 кілометрів від Києва
Одним з тих, кого декілька років розшукували після Майдану, був Іван Таран із села Квітневе Дубенського району. Його фото було розміщене на всіх сайтах з інформацією про тих, хто пропав безвісти. Мама Фаїна Іванівна ходила на телепрограми, оббивала кабінети чиновників. Коли ми приїхали у Квітневе, вдома був тільки тато Івана Михайло Йосипович. Фаїна Іванівна в лікарні здоров’я підправляла.
– Ондечки наш Іван лежить, з вікна його могилку бачимо, – у великих голубих очах Михайла Йосиповича з’являються сльози. Такими ж очима з фотографії з чорною стрічкою дивиться син. – Знайшли його і перезахоронили. Але більше жінка розкаже. То вона всім тим займалася.
З Фаїною Іванівною вдалося поспілкуватися телефоном
– В Івана непроста доля. Жінка подалася у Польщу, на нього оставила трьох дітей. Став їздити на заробітки. Син у мене – майстер на всі руки: і їсти зварить, і поштукатурить. А коли у Києві Майдан був, Іван перестав давати про себе знати, – тремтить голос мами. – Я як відчувала, що він там… Того дня, коли людей стріляли, дивилася телевізор, і там промелькнув Іван. А ще через два дні подзвонив незнайомий чоловік і сказав, що мій син був з ровенськими хлопцями і пропав. Я зібралася й поїхала у Київ. Там ходила по Майдану з фото Івана. Хлопці сказали, що треба на сцену вийти і на екран знімок показати. Може, хто впізнає. Бо міг у якійсь лікарні бути або в морзі. Може, хтось щось би й підказав. Але у мене сил так і не вистачило. Такий шок, тиск підскочив. Хлопці зробили це за мене, пів ночі оголошували зі сцени, показували його фотографію. Вона ще два роки на Майдані висіла. Івана шукали. А потім подзвонили з поліції і сказали, щоб ми здали матеріал на ДНК…
Тіло Івана Тарана було похоронене під табличкою «невідомий» на кладовищі села Солоне Заліщицького району Тернопільської області. Фаїна Іванівна розповіла, що його побитим знайшли у лісопосадці. Як він опинився там, майже за 500 кілометрів від Майдану, ніхто сказати не може. На пам’ятнику на могилі вибита дата смерті – 21 лютого 2014 року.
– Ми його перевезли звідти у Квітневе перед Пасхою 2016 року. В те село їздила я, мій старший син і ще кілька чоловік. Кришка труни була пошкоджена. Її зняли. Син сказав: «Мамо, не дивися!» Але дуже хотіла побачити його… Може, то не він? Усе надіялася… Та то був Іван. Страшно покалічений: ліва рука обсмалена, права потрощена! А в лобі була дірка. Те всі бачили… Коли ми його поховали, хтось вислав 20 тисяч гривень. Ще 10 тисяч дали на пам’ятник… Так і не знаємо до кінця, що з ним сталося.
Мама чекає сина уже сім років
Родині Таранів пощастило, якщо можна, звісно, так сказати. Мама й тато хоч знають, що їхнього сина вже немає. Моляться за упокій його душі у церкві, ходять на могилку. А от Ірина Савченко з Бердичева Житомирської області не може цього зробити. Доля її сина Сергія Новицького так і залишається невідомою уже сім років.
– Я одного сина поховала, другого, а це третій, який пропав безвісти, – крізь сльози каже пані Ірина. – Коли вже почалися розстріли на Майдані, він відправив вагітну жінку до батьків у Харків, а сам кудись пішов. Потім невістка розказувала, що дзвонив до неї, казав: «Я хочу почути сина Іллюшу, хочу поспілкуватися з ним». Після того почав плакати і виключився. Це була остання їхня розмова.
Спочатку пані Ірина шукала сина у Бердичеві, потім їй хтось сказав, що він був на Майдані. Поїхала туди на першу річницю розстрілів.
– Я стояла там, де всі фотографії загиблих були. Йшла служба. Підійшов до мене чоловік один і питає: «Хто вам цей хлопець?» Я відповіла і спитала, чи він його бачив. «Так, коли мені зламали ребра, він мене витягнув з-під куль»…
Уже сім років жінка не припиняє пошуків. Каже, що надіється тільки на Бога. Бо з поліції шлють одні відписки. Сергію є куди вертатися. Його чекають мама, дружина, двоє діток. Менша народилася уже після його зникнення.
З 19 лютого 2014 року до 18 лютого 2015 року до Пошукової ініціативи надійшло 1012 заявок стосовно зниклих людей під час подій на Майдані. Про більшість з них вдалося дізнатися: хто подався добровольцем в АТО, а хто навіть переховувався з якихось причин від родичів. 17 знайшли мертвими, серед яких шість Героїв «Небесної Сотні». На лютий 2016 року залишалася невідомою доля 53 осіб. Їхнім пошуком займалися волонтери. Поліція вважала зниклими після трагічних подій на Майдані лише восьмеро людей.
Наталка СЛЮСАР
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!