Ірина Белинська живе в утепленому пластиковому контейнері в Харкові уже вже 7 рік. Вона вимушена переселенка з Луганської області. У жінки — п’ятеро рідних та четверо прийомних дітей. Зі своїми сім’ями її сини та доньки живуть у трьох сусідніх будинках.
Про це йдеться в сюжеті Суспільного.
У серпні 2014 року родина покинула окупований Довжанськ (раніше Свердловськ) Луганської області. Тоді бойовики вже обстрілювали українські міста з артилерійської зброї. Хвиля переселенців наростала.
"Ми виїжджали власними автівками через Росію, – згадує Ірина. – На окупованій території залишили п’ять квартир. Мої сини та зяті працювали в шахтах, заробили… Ми забрали дитячі речі, і все. Зараз вже зрозуміло, що ми навряд повернемось. Я не вірю в "мирний" план".
Її домівка — це 34 квадратних метри та до стелі складені коробки з пошти у Харківському модульному містечку для ВПО. Разом із нею тут живуть дві доньки, онучка та чоловік — це максимум, який може вмістити помешкання, якщо є розкладачка.
Вони з чоловіком вже на пенсії. Каже: не може собі дозволити оренду житла. Фундамент її помешкання просів, у стелі з’явилися тріщини.
— Ви собі уявляєте, що таке сім років не мати свого майна? Ми з чоловіком — то таке: ще трохи, і нас немає. А що робити дітям? — каже Ірина. — Це дуже страшно, що вони на вулиці можуть опинитись. Мають дати нам хоч щось, але не ці коробки, бо вони вже валяться, стеля тече. З пластика людей мають витягнути.
Переселенці мали жити в містечку кілька місяців. У Харкові в ньому залишається 200 людей, 70 – діти. Частина з них народилась тут і ніколи не жила в іншому місці. Ще сотні людей живуть у модулях в шести містах України. Термін їхньої експлуатації стік у 2017 році.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!