Вождь Іван ДАЦЕНКО
Україна

Український льотчик став вождем індіанців

8 травня 2021, 16:40
0
0
Сподобалось?
0

У кінці дев’яностих Україну вразила сенсаційна новина – загиблий у 1944 році український льотчик, герой СРСР «воскрес» аж за океаном серед індіанців. І не тільки там жив, а й став вождем ірокезів! А виявляється, про цей незвичайний факт знали спецслужби ще з… 1967 року, коли радянська делегація відвідала Канаду і натрапила в індіанському племені на українця.

Дружина-індіанка та діти розмовляли українською

Іван Даценко – полтавчанин, народився 1918 року у селі Чернечий Яр. Під час Другої світової війни був одним з кращих льотчиків Союзу, героєм СРСР. Він виконував бойові завдання у тилу ворога. У родині переказують, що під час війни, коли у Чернечому Яру стояли німці, льотчик, пролітаючи над рідним селом, скинув два мішки з одягом. Один клунок перехопив хтось з людей, інший потрапив до родини. 19 квітня 1944 року літак Івана Даценка збили неподалік Львова. Льотчика вважали мертвим. Але він тоді не загинув.

Правда про Івана Даценка відкрилася у 1967 році, коли до Канади з радянською делегацією приїхав народний артист СРСР Махмуд Есамбаєв. Йому організували екскурсію до індіанського племені ірокезів – об’єднання місцевих народів.

– Вождь мені вклонився і каже: «Здоровенькі були! Щасливий, що вас вітаю. Будь ласка, прошу до моєї хатини!» – розповідав журналістам Махмуд Есамбаєв. – Я був вражений: вождь індіанського племені розмовляє українською! І не тільки він, а і його дружина, і діти!

Що цікаво, з делегації вождь більше ні з ким не говорив і навіть не прийняв подарунки – індіанські воїни охороняли вхід у вігвам, і чекістів, які супроводжували групу, туди не впустили. У розмові з танцівником вождь назвався радянським льотчиком Іваном Даценком з-під Полтави. Виявилося, що багато років тому ірокези прийняли його як менеджера з туризму, аби організовував покази танців індіанців для мандрівників, завдяки чому плем’я процвітало. Згодом Даценко одружився з дочкою вождя. І після його смерті посів його місце. Івану дали місцеве ім’я – Той, що пронизує вогонь, та англійське – Джон МакКомбер. Про цю неймовірну зустріч газети написали лише через тридцять літ! Бо лише у 1997-му Есамбаєв порушив мовчанку і про зустріч у Канаді розповів журналісту. Але через кілька років, перед самою смертю, танцівник… зрікся свого інтерв’ю, а його архів з фотографіями індіанського вождя згорів у Чечні. Через багато років вдова Махмуда зізналася: «Якби він менше говорив, то ще пожив би».

Наш шеф-редактор «Вісника+К» Євген Хотимчук згадує, що про цей факт чув ще на початку вісімдесятих! Махмуд Есамбаєв був на гастролях у Луцьку і під час зустрічі у редакції газети «Радянська Волинь», де тоді працював Євген Якович, розповідав про льотчика-вождя.

– Це сприймалося як неймовірна легенда! – згадує Євген Хотимчук. – Досі пам’ятаю, як Есамбаєв розказував, що дружина Івана Даценка пригостила його галушками та горілкою. А потім вони, трохи випивши, разом з вождем затягнули пісню «Розпрягайте, хлопці, коней!». Коли Есамбаєв запитав Даценка, чому він такий темний на обличчі, той пожартував: «Ой, печуся, синку, на тому сонці, печуся...»

Був вояком УПА?

Як Даценко опинився у Канаді? Припускають, що він нібито пережив сибірські табори, дивом втік і через Аляску зміг дістатися до Канади. Але його троюрідний брат Григорій Титаренко з Полтави вважає, що це нісенітниці.

– Коли газети стали писати про Івана Даценка, відгукнувся полтавчанин Дяченко. Він розповів родині, що у 1944 році лікувався у госпіталі у Львові. Пам’ятає, як медсестри говорили, що привезли обгорілого льотчика, біля нього чергували два німецькі охоронці. Це був Даценко. Потім якимсь дивом він втік з госпіталю у ліси, де було багато загонів УПА.

Льотчик Іван ДАЦЕНКО

А згодом опинився у Берліні – там 15 травня 1945 року його бачила сусідка Марфа Данько з Чернечого Яру. Він ще й її кликав із собою у Канаду, але вона відмовилася. А Даценко подався за океан і осів саме там, де не було паспортного режиму.

Хтось привіз сестрі канадські долари

Сестра Івана Даценка Дарія Король усе життя чекала брата з війни, бо вірила, що він живий. Адже про це їй казала односельчанка Марфа Данько, котра бачила його у Берліні. А ще у сімдесятих до сестри навідалися якісь дивні гості.

– Я особисто спілкувалася з Дарією Король, – розповідає Ярослава Городницька, вчителька Великобудищанської школи на Полтавщині. – Сестра Даценка згадувала, що ті люди заїхали у село нібито шукати своїх родичів, розмовляли українською. Поспілкувалися з нею і залишили «цікаві папірці», які виявилися канадськими доларами.

І коли сестра Дарія Король у кінці дев’яностих прочитала у газеті про вождя-українця, то на фотографіях впізнала рідного брата. До речі, московська судово-медична експертиза підтвердила, що за знімками, наданими родиною та пошуковцями з Канади, льотчик і вождь – одна людина. Племінниця Даценка Ольга Рубан направила з пів сотні листів у різні інстанції в Канаду, зверталася на телепередачу «Жди меня», але марно. Пані Ольга вже мала на руках готові документи на поїздку в Канаду, щоб відшукати дядьків слід, та їй стали погрожувати: мовляв, звідти можеш не повернутися.

Брат розвіяв рідну землю над могилою в Канаді

Зате у Канаді кілька років тому побував Григорій Титаренко. І саме у тій резервації, де жив Іван Даценко. Тепер там вігвамів нема, це сучасне європейське поселення з двоповерховими будиночками, та й індіанці не ходять у пір’ї і від нинішніх канадців відрізняються хіба темним кольором шкіри. Що цікаво, пан Григорій навіть зустрічався з Івановим внуком Томасом – тамтешня поліція підказала, де його знайти. Але він відверто брехав, заперечуючи, що Даценко йому родич і під рукою тримав… дулю. Чому він так поводився? Родина пов’язує це із законом резервації: якщо хтось одружується з людиною іншої національності, то втрачає статус індіанця, а тому мусить платити податки і не має привілеїв. Томас хоч і не назвав точну дату смерті діда, але вказав, де його могила. Бо в Інтернеті є інформація, що Даценко, можливо, похований на таємному цвинтарі ірокезів, де хоронили шанованих вождів.

– Ні, це звичайне християнське кладовище біля Монреалю, – каже Григорій Титаренко. – Але могила накрита якоюсь будівлею на замку, жодних надписів. Очевидно, спецслужби добряче понівечили поховання.

Уже коли Титаренко повернувся з Канади, придбав Енциклопедію героїв Радянського Союзу, у якій зазначено, що Іван Даценко помер ще у вісімдесятих роках і похований у резервації індіанців.

Вождя вбили спецслужби?

Даценка могли знищити московські спецслужби – у цьому переконана українська діаспора в Канаді. І на те є причини. Адже Герой СРСР воював на боці УПА, а це не прощається комуністичним режимом. Одразу після зустрічі Есамбаєва з Даценком спецслужби шукали людей, які могли щось знати про його післявоєнну долю. До того ж, у 1980-х хтось спалив канадський музей ірокезів, багатий на матеріали про вождя-українця. А ще чомусь за Союзу не поставили пам’ятник відомому льотчику у його рідному селі, не перейменували Чернечий Яр на Даценкове, як тоді всюди робили. Оскільки хата сім’ї згоріла ще під час війни, то планували створити музей і нібито туди у шістдесятих роках забрали ліжко Івана, але де воно тепер – невідомо.

– Коли вже були готові документи на перейменування села, справа заглохла, – зазначає Ярослава Городницька. – Є пам’ятна дошка на Писарівщанському зооветеринарному технікумі, де навчався Іван Даценко. А у нашому шкільному музеї є історичний куточок, присвячений льотчику.

Там, на чужині, він дуже сумував за своїми рідними, селом. І нібито у Канаді, як стверджував Есамбаєв, збудував таку ж хату, як у Чернечому Яру. А ще щиро зізнавався: «Я б через океан пішов на батьківщину, та не можна…» Його душевний біль ніби передавався сестрі Дарії, котра до останніх днів хотіла віднайти свого брата. І коли Григорій Титаренко зібрався у дорогу, попросила, щоб пригорщу рідної землі завіз на Іванову могилу.

– Я виконав її заповіт, – каже Григорій Володимирович. – Взяв землю з дідової садиби у Чернечому Яру і в Канаді розвіяв біля поховання Івана.

Унікальна історія льотчика настільки вражаюча, що у 2012 році український режисер Михайло Іллєнко зняв художній фільм «Той, хто пройшов крізь вогонь». А Григорій Титаренко, маючи величезний архів з листів, фотографій, спогадів родини, очевидців, які знали Івана Даценка, готує достовірне дослідження про свого легендарного брата, життя якого овіяне таємницями та чутками.

Олена ПАВЛЮК


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися