Народний кіногеній у Луцьку відірвався від КДБ і гасав на ровері нічним містом
Україна

Народний кіногеній у Луцьку відірвався від КДБ і гасав на ровері нічним містом

18 липня, 15:00
0
2
Сподобалось?
2

…Вісімдесят років тому в маленькому буковинському селі Чорториї  народився  хлопчик, який прославив на весь світ і свою родину, і рідне село, і Україну. Іван Миколайчук – наш народний кіногеній. Хоча за життя він не став народним артистом України, і звання лауреата Шевченківської премії теж отримав посмертно. Бо в нас так завжди зі справжніми…

Поїхав у світ у батьковій шинелі

Свою четверту дитину Катерина Миколайчук народжувала не у своїй смерековій хаті, а в роддомі. А забирав дружину з новонародженим сином чоловік на позиченій у сусіда Штіма кобилі 22 червня, коли вже почалася війна. І по дорозі додому підвода з немовлям потрапила під шквальний вогонь німецького літака. Але жодна куля нікого не зачепила. Тому Іван мав два дні народження – 15 і 22 червня. А вже дорослим, жартуючи, не забував підняти чарку за «Штімову кобилу, що привезла мене додому».

У багатодітній родині Миколайчуків було тринадцятеро синів та доньок, але до повноліття дожили лише десять. На свята мама діставала старого дореволюційного «Кобзаря» і читала вголос Шевченка. А ще дуже любила співати народних пісень. Недарма Іван знав їх стільки, що не злічити. Брати згадували, як на весіллі найстаршої сестри Фрозини він подивував гостей своїм співом, а коли видав на-гора «Ще не вмерла Україна» – весільні гості аж розплакалися й накидали йому «гонорар» більший, ніж молодятам на перепій. Здається, не було жодного інструменту, на якому б він не умів грати, хоч не мав музичної освіти і навіть не знав нотної грамоти!

Майже всі діти Миколайчуків обрали професії приземлені й залишилися жити на малій батьківщині. Лиш один Іван у татових штанях, шинелі й кашкеті поїхав підкоряти Чернівці. Його шлях у мистецтво почався ще з 12 років із самодіяльного драмгуртка у рідній Чорториї, де він зіграв… старого солдата у виставі «Безталанна». Ще одним кроком до мрії стала театр-студія при Чернівецькому музично-драматичному театрі. Тут він зустрів першу та єдину любов –  Марічку, з  якою прожив 25 років, до останнього свого подиху…

«Пів життя мені відтяли…»

Щасливим для Миколайчука став і Київ. Бо вже на другому курсі театрального інституту він міг похвалитися карколомною кар’єрою. І нещасливим, бо тут йому підріжуть крила на самому злеті. Його, ще студента, у 1963-му запросили на кінопроби у фільмі «Тіні забутих предків», хоч на головну роль Івана Палійчука був затверджений інший актор. Пізніше режисер фільму Сергій Параджанов назве Миколайчука своїм вчителем: «Я не знаю більш національного народного генія. До нього то був Довженко».

Завдяки йому українське поетичне кіно стане на рівні зі світовими шедеврами. «Тіні забутих предків» здобудуть 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (з них – 24 Гран-прі) у 21 країні  й увійдуть до Книги рекордів Гіннеса. Але у роботах Миколайчука радянська влада раптом побачила щось «надто націоналістичне». І після десяти років тріумфу на актора і фільми, в яких він знімався, почалися гоніння. На поличку лягли «Тіні...», потім «Пропала грамота», «Білий птах із чорною ознакою». А після конфлікту з чиновником від культури, якому Іван посмів зробити зауваження щодо його поведінки, шлях на екран йому взагалі закрився. Хіба інколи перепадали епізодичні ролі.

– Пів життя мені відтяли, – казав Миколайчук з гіркотою своїм рідним. – Москалі вбивають душу України.

Іван Миколайчук у фільмі «Пропала грамота»

Знайомство з Луцьком

Навіть прізвище його у документах було записано на російський лад. Іван не хотів бути Ніколайчуком, і у титрах фільмів виправляв на «Миколайчук». Подолати табу на творчість вдалося аж у 1979, коли він отримав дозвіл на зйомку фільму «Вавилон ХХ», і то завдячуючи високому заступництву. Це був режисерський і сценарний дебют Миколайчука, а у фільмі він зіграв роль сільського філософа Фабіана. Потім зняв ще кілька кінострічок, але йому все важче і важче було творити в ідеологічних комуністичних лещатах.

У червні 1985 року Миколайчук приїздив на кілька днів до Луцька із французькою режисеркою Еліані Сабате шукати натуру для зйомок майбутнього фільму «Острів сліз» про трагічну долю української емігрантки з Волині Катерини Ясенчук, яка на початку ХХ століття емігрувала в Америку. У підвалі народної кіностудії «Волинь», яку очолював Борис Ревенко, волинські кіношники крутили гостям свої фільми про невідому Волинь, й очі Івана горіли, іскрилися, бо то була його стихія. Гості пили вино, частувалися волинськими чорницями, і на великому студійному столі Миколайчук відбивав чечітку. А коли «хвіст» КДБ пішов спати, він утік з готелю й повернувся на студію, щоб до ранку гасати на велосипеді по нічному Луцьку… Задуманий фільм зняти так і не вдалося. Постійні стреси і нерви таки далися взнаки, й невдовзі Іван захворів на рак шлунка. «Згоріла душа», – зізнався він найближчим друзям незадовго до смерті. До речі, під час зйомок «Тіней…» згорів від раку тато Миколайчука, так і не побачивши жодного фільму з участю сина.

Актор дуже хотів, щоб була злива, коли помре. «Аби менше брехали», – казав.  Колись йому чорториївська знахарка нагадала, що він проживе  лише 25 років. Тому Миколайчук боявся цієї містичної дати, яку благополучно пережив. І тільки перед відходом у вічність зрозумів її значення.  Незадовго до його смерті виповнилося 25 років їхнього з коханою дружиною Марічкою шлюбу. 46-річний Іван Миколайчук відійшов у засвіти 3 серпня  1987-го. І того дня справді лив дощ. І коли відзначали його 70-річчя, на рідній Буковині добряче дощило. І цьогоріч 15 червня, коли святкували його 80-річчя, у Чорториї теж накрапав дощ. А ще після смерті Івана на  сільське озеро в рідній Чорториї вперше прилетіли зимувати лебеді. І відтоді щороку прилітають вони на Іванове озеро. Кажуть, може, то його душа у цих красивих білих птахах вертається додому…

Ніна РОМАНЮК


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися