8 січня 1654 року круто змінило історію України. Цього дня у Переяславі відбулися збори представників українського козацтва на чолі з гетьманом Богданом Хмельницьким. На них усно було ухвалено прийняти протекторат московського царя. Пізніше все оформили у договорі, який назвали «березневими статтями». За твердженнями радянських і російських істориків, у них українські керманичі підписалися під входженням до складу сусідньої держави на особливих правах. Чи так це насправді?
Цього сказати ніхто не може. Офіційно вважається, що документ не зберігся. Принаймні так твердять чиновники російського зовнішньополітичного відомства. Але є й інша версія. Переяславський договір входить до переліку документів, досі не доступних нікому. Російські царі зі зрозумілих причин його заборонили показувати. Подейкують, що Ленін, який дозволив розсекретити багато документів імперії, на цей документ наклав гриф «таємно». Для цього, напевне, були причини.
Достеменно відомо, що у середині XVII століття гетьман Богдан Хмельницький відчайдушно шукав військових союзників для боротьби з Річчю Посполитою. Її кінцевою метою було об’єднання усіх українських етнічних земель у єдину державу. У ролі військових союзників Хмельницький розглядав Османську імперію, Кримське ханство та Московію. В останній не хотіли конфліктів з поляками і довго не давали відповіді. І лише восени 1653 року Земський собор послав в Україну велику делегації на чолі з боярином Василем Бутурліним. Було вирішено, що Гетьманщина перейде під протекторат Московського царства при збереженні незалежності. На той час Україна мала власного виборного президента (гетьмана), армію (яка проіснувала ще 121 рік після Переяслава), адміністративну, судову та фінансову системи і т. д. А таку місцеву особливість як Магдебурзьке право (міське самоврядування) вдалося знищити лише Миколі І у 1831–1835 роках.
Москва зобов’язувалася все це зберегти і надавати військову допомогу гетьманській державі.
У самому Переяславі присягнули московському государю лише 284 козаки. Потім ще за пів року представники посольства Московського царства побували у 117 містах і містечках України, де, за їхніми словами, присягнули царю 127,5 тисячі осіб. Цей список не мав жодного відношення до Переяславської ради, зате був представлений Москві як «воля» козацького народу. Так опричники Московського царя сфальсифікували декларацію Переяславської ради.
Більше того, існував шалений супротив угоді з московитами. Відмовилися присягати такі авторитетні полковники як Іван Богун, Іван Сірко, Петро Дорошенко, Михайло Ханенко, у повному складі Уманський, Брацлавський та Кропивнянський полки, а у Полтавському царських представників навіть побили кийками. Проти угоди було українське духовенство на чолі з митрополитом Київським, Галицьким та всієї Руси Стефаном Косівим. Не присягла Запорізька Січ.
Буквально через два роки, у 1656-му, у московитах як союзниках розчарувався сам Богдан. Адже цар за спиною у гетьмана уклав мир з послами польського короля Яна-Казимира. Коли ж Хмельницькому доповіли про це, той, за свідченням очевидців, болісно скрикнув: «Уже, діти мої, про се не печальтеся! Я знаю, що з тим робити, треба відступати від руки царської Величності!» Гетьман вдався до відчайдушної дипломатичної кампанії, форсуючи підписання домовленостей зі Швецією, імперією Габсбургів, Молдавією та Кримом. Відновилися переговори навіть з Яном-Казимиром. Проте дні гетьмана були пораховані. Він не встиг завершити розпочате.
Після смерті Богдана Хмельницького московські намісники стали порушувати домовленості: обмежували чисельність і права козацьких полків, забороняли торгувати з іншими державами, окрім Москви. Зашморг на шиї України дедалі більше затягувався. Це призвело до Конотопської битви 1659 року, де українські козаки та московські ратники зійшлися у кривавій січі. Московити тоді були розбиті.
Але цією історичною перемогою Україна не скористалася. І все через чвари тогочасної козацької еліти. Цей період в історії назвуть Руїною. Москва вміло скористалася амбіціями козацьких зверхників і поступово поневолила українців. Усі обіцянки, які давалися при підписанні угоди з Богданом Хмельницьким, були грубо порушені і розтоптані.
Мине понад два століття після Переяславської ради, коли німецький канцлер Отто фон Бісмарк скаже: «Угоди з Росією не варті й паперу, на якому написані».
Наталка СЛЮСАР
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!