На цьогорічний військовий парад у Києві нас, народних депутатів першого скликання, котрі прийняли Акт про Незалежність, не запросили. В бюджетну кишеню для нас ніхто не залазив: проїзд, проживання, харчування, скромний фуршет – за власний кошт. Єдиним заходом, у якому брали участь запрошені, стало урочисте засідання народних депутатів першого скликання, на якому були присутні поважні закордонні гості, релігійні, політичні діячі, журналісти. Виступили президент Володимир Зеленський, спікер ВР Дмитро Разумков, двоє народних депутатів.
Далі трапився конфуз з неприємним осадом. Кожному з нас перед засіданням вручили презент: книгу журналістів «Голосу України» про 30-річний шлях держави, збірник найважливіших документів Верховної Ради нашого скликання, ювілейний номер парламентської газети. Згідно сценарію, на одну годину ми звільнили свої місця для «Слуг народу», яких терміново(!) у святковий день зібрали, щоб ухвалити президентський проєкт Великого Державного Герба України. Це попри негативні висновки фахівців. (Ідею давно підкинули комуністи, аби змазати, притлумити Тризуб). Свої презенти ми залишили на місцях, де сиділи. Та коли повернулися, їх не було. Лежали лише наші порожні пакети... Особливо обурювався мій сусід Микола Мельник з Вінничини, адже зникла і його щойно подарована вартісна книга доктора історичних наук, його земляка Арсена Зінченка. Останній у фейсбуці назвав це фактичним злодійством. Можливо, це набутий «слугами» всього за два роки депутатства інстинкт? Втіхою для нас, мабуть, мала стати відзнака ВР «30 років Акту Незалежності України». Вкрай невдалий дизайн нагороди: маленький круглий невиразний «гудзичок» темної барви діаметром 2 см.
А навіщо ще один вихідний у бідній, з низькопродуктивною економікою країні? Мабуть, у світі ми будемо тепер перші за кількістю днів байдикування. Якимсь холодом повіяло в теплий день, коли я о 17.00 поспішав від приміщення ВР до станції метро «Арсенальна», аби встигнути на маршрутку. Вулиця Грушевського перекрита потужною технікою. Впритул до тротуару, аж до метро, стик у стик – новенькі величезні автозаки, мабуть, зігнані з усього Києва і області. Найбільш вірогідно – це пов’язано з маршем захисників Вітчизни. Серйозний симптом – влада боїться захисників країни. Святкування ювілею було політичною сценою, за кулісами якої маса серйозних проблем, які треба вирішувати спільно: владі, опозиції, громадянам.
Андрій БОНДАРЧУК,
народний депутат України першого скликання
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!