Могила загиблих братів ДМИТРІВИХ (фото «Репортер»)
Україна

Три брати-повстанці загинули в один день

17 жовтня 2021, 12:50
0
0
Сподобалось?
0

У популярній повстанській пісні «Ой там у лузі, там при дорозі червоні маки розцвіли» оспівується подвиг трьох братів з Прикарпаття, які героїчно загинули за волю України. Є припущення, що вона була присвячена реальним подіям і людям. У 1945 році у родині Дмитрівих з прикарпатського села Підмихайлівці на Рогатинщині справді загинули троє синів, які воювали в УПА. І сталося це в один день.

Подробиці далекого березневого дня 1945 року повідала очевидиця, рідна сестра братів Віра, яка, на жаль, не так давно відійшла у вічність. У селі історію цієї патріотичної родини знали давно. Батькові хлопців Івану Дмитріву у центрі Підмихайлівців навіть спорудили символічний пам’ятник у вигляді каменю з написом «Пробудитилеві Галичини». Чоловік очолював тутешню «Просвіту», а його дружина Меланія – «Союз українок». Не дивно, що п’ятьох своїх дітей Дмитріви виховали в любові до України. Троє з них ще до війни долучилися до оунівського підпілля, хоч найменшому було лише 13 років. А коли створилася УПА, троє братів пішли до лісу. Після повернення совєтів у 1944-му перейшли на нелегальне становище, інколи переховувалися у криївці в старій хаті на батьківському обійсті. Але смерть їх чекала не тут.

3 березня 1945 року у сусідньому Григорові повстанську криївку «накрила» облава чекістів. Зрадив товариш, з яким ділили хлопці останній шматок хліба. «Тараса замордували живим. Він мав шапку з тризубом. То його так катували, що мозок з голови повитікав, так били. А він навіть не пікнув. Молодший втікав – застрілили. Найстаршому, Мирославу, було 24 роки, Тарасу – 22, Богдану – 17, – згадувала пані Віра. – Тато думав, що він не витримає, головою об стіну бився. А мама так кричала страшно… Тато, як вмирав, казав: «Я дітей втратив, України не добув і вмираю. То посадіть мені кропиву на могилі».

Тіла хлопців люди позбирали й прикопали на цвинтарі. А вночі Іван Дмитрів із сільським дяком поїхали кіньми по синів, щоб поховати по-людськи. «Як доїжджали до нашого цвинтаря, то звідти вибігло три зайці. Вони їхали, а ті за ними. Потім враз пропали. А коли хлопців уже взяли на сани, то ці зайці знову з’явилися. І так знову аж до нашого цвинтаря, тоді зник­ли зовсім. То в березні було, але, певно, градусів з 30 морозу, дуже зимно. То як мама вмерла, дяк усім ту історію розказував», – згадувала Віра Дмитрів.

Не лише родина Дмитрівих, а десятки тисяч українців поклали на вівтар свободи життя своїх синів. І пісня «Ой там у лузі» або «Три браття з Прикарпаття» – про усіх них. Хто її автор – невідомо, бо вона давно стала народною.

Олеся ВЕРЕСКОВЕЦЬ


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися