Кілька років волонтерка з Бахмута Донецької області Олена Лавренко шукала власника оберега, знайденого у речах поранених воїнів після боїв за Дебальцеве. Вона зробила тисячі репостів у соцмережах. І коли відгукнулася людина, яка знала власника хустинки й хрестика, виявилося, що віддавати їх нікому.
У лютому 2015 року у шпиталь Бахмута потрапило майже 200 поранених бійців. Тут їм надавали першу допомогу і відправляли далі у госпіталі залежно від складності поранень. У лікарні залишалося багато особистих речей військових.
– Усе знайдене у кишенях солдатів зберігалося у мене. Згодом я передала речі до місцевого краєзнавчого музею у Бахмуті. Серед знахідок була невеличка вишита хустина з пришитим хрестиком. Я залишила її у себе і вирішила, що мушу відшукати власника, – розповіла Олена Лавренко.
Роками волонтерка викладала фото хустинки у соцмережах, і лише у 2021-му вона дізналася ім’я бійця. Це Дмитро Дарій із села Суховерхи Кіцманського району. Річ упізнала медсестра Лариса, яка знала Дарія. Вона й розповіла Олені його трагічну історію.
Коли у серпні під час третьої хвилі мобілізації Дмитру прийшла повістка, 43-річний чоловік і не думав ухилятися – пішов на службу у десантні війська. Ні дружини, ні дітей не мав. Вдома залишалася лише старенька мама. Ганні Олексіївні тоді було 75 років. Плакала вона безутішно, та що було робити – син вирішив йти боронити Україну. Єдине, що їй залишалося – молитися за нього. А ще вишила натрудженими руками невеличку хустинку, пришила у куточку хрестика і освятила у церкві. Дала оберіг синові у далеку важку дорогу.
Чи то мамині молитви, чи хустинка таки врятували Дмитрові життя серед тріскучих лютневих морозів 2015 року. Він вийшов зі смертоносного Дебальцівського котла легко пораненим. Спочатку був у лікарні Артемівська (тепер Бахмут), потім перевезли до Дніпра. У лікарняній метушні загубилася найдорожча для нього річ – подарована мамою хустинка з хрестиком. Вона була у кишені його куртки, яку з нього зняли. Дмитро вірив – саме це вберегло його від смерті. Потім неодноразово казав друзям, що жалкує за згубою.
Чоловік не полишив армію і підписав контракт, був навідником гірсько-штурмової роти. За чотири роки його служби Ганна Олексіївна геть здала – підкосила стареньку доччина смерть. Боліло синове серце за матір. Знав, що важко їй самій. Тому щоразу, коли мав йти у бій і не знав, чи повернеться з нього живим, телефонував Кіцманському міському голові Сергію Булезі. Просив про одне – потурбуватися про його неньку.
На той час вона не могла жити одна у своїй хаті, тому була під наглядом у районному територіальному центрі з обслуговування громадян.
28 жовтня 2018 року біля Кримського Луганської області Дмитра Дарія наздогнала куля снайпера – маминого оберега у нього ж не було.
Заледве йшла, спираючись на палку, за труною сина безутішна ненька. За що Господь послав їй таке нелюдське випробування – хоронити свою другу дитину? Серце розривалося від болю. Лише на три місяці пережила сина. Її похоронили поруч з ним на кладовищі у Суховерхах.
Олена Лавренко приїжджала у село на могилу Дмитра Дарія, якого так довго шукала. Солдатський оберіг передала працівникам Чернівецького музею воєнної історії.
Наталка СЛЮСАР
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!