У куточку миготить гірляндами ялинка, смачно пахне олів’є, мандарини виблискують боками. Тут і фантазувати не потрібно, бо й так зрозуміло, що йдеться про зустріч Нового року. Однак у сім’ї Демченків з Переяслава на Київщині трохи інші правила. Усі збираються за святковим столом і піднімають перший тост… за іменинників. Не дивуйтеся, адже 31 грудня народилися мама Євгенія та її двійнята Валерія та Кирило!
– У дитинстві я не дуже переймалася тим, що день народження співпало з Новим роком, – усміхається жінка. – Куми та знайомі сходилися до батьків святкувати перехід у наступний рік, а разом і мені, іменинниці, подарунки приносили. Тоді не було такої моди класти дітям щось під ялинку, то й раділа тому, що вручали гості. А вже коли старша стала, прихід Нового року навіював сум, бо за приготуваннями всі забували, що у мене особисте свято.
Найвеселіше жилося у часи студентства. Хлопці і дівчата гамірною компанією приходили до Жені, яка накривала стіл. Готувалася по повній програмі, адже треба друзів пригостити.
– Зібралися, погуляли, настрій у всіх прекрасний, романтичний, бо ж така чарівна новорічна ніч, а про іменинницю навіть не згадали, – сміється пані Женя. – І таке траплялося, але ніколи не ображалася. Свято для всіх – значить, для всіх!
А коли вийшла заміж і завагітніла, найбільше не хотіла, щоб діти народилися в останній день року. І хоч лікарі ставили приблизний термін пологів, доля й тут зробила сюрприз під ялинку.
– Народжувала у переяславському пологовому будинку, – згадує. – Вже й 30 грудня минуло, то я стала жартома просити лікарку: «Давайте дотягнемо до першого чи другого січня?» Але хіба долю можна змінити? Заходить вона у палату 31 грудня і після огляду каже: «Женю, тобі сьогодні народжувати!» Усе мало відбуватися природним шляхом, але потім медики прийняли екстрене рішення робити кесарів розтин. Ще поки наркоз не почав діяти, чула, як вони між собою говорили: «А знаєте, сьогодні ж і в неї день народження!» 31 грудня 2002 року з’явилися на світ син та донечка.
Сьогодні про цю історію згадують з усмішкою. А дорослий син Кирило, розмірковуючи про переваги збігу цих дат, з іронією зауважує:
– Це ж економно! Новий рік і три дні народження святкуємо водночас!
– Сам по собі факт класний, – додає донька Валерія. – До святкування дня народження ставлюся нейтрально. Хоча іноді можу нагадати друзям, що зустріч Нового року і моя «днюха» припадають на одну дату!
Раніше, коли діти були малі, мама для них організовувала свято. Запрошувала Діда Мороза та Снігуроньку, які приносили ще й новорічні подарунки. Потім склалася така традиція: зранку відзначали дні народження, а увечері готувалися до зустрічі прийдешнього року. А тепер дорослі син та дочка, які навчаються в художньому училищі, влаштовують свято для всієї сім’ї. Зазвичай культурну програму у Києві вигадує найстарший син Тимофій, який вчився на режисера. Він запрошує іменинників – маму, брата і сестру – до ресторану, замовляють різні екзотичні страви, а потім починаються розваги. Разом бували в аквапарку, на ковзанці, у музеях, багатьох цікавих місцях. У веселому гурті важко розібратися, де мама, а де діти. Головне, що всі вони щасливі, коли збираються разом, і свої позитивні емоції несуть у кожен наступний рік!
Руслана СУЛІК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!