Роблять розминку, стрибають і навіть пробують сідати на шпагат. І все це з усмішкою на обличчі та веселими іскорками в очах. Хоч багато хто ввжає цих спортивних жіночок дивачками, вони на це не зважають. А три рази в тиждень годину присвячують фізичним вправам, збираючись у колишньому кінотеатрі села Світязь Шацької громади. Вони переконані, що завдяки гімнастиці позбулися багатьох болячок, і запрошують до себе у команду всіх бажаючих.
У 73 роки щодня присідає 500 разів
А почалося все з двох свах – Ганни Степанян-Купири та Надії Стаднік з Шацька. У 65 років вони вирішили поїхати в Луцьк на спеціальні курси за методикою Мірзакаріма Норбекова. Там робили різні вправи, які допомагають людському організму покращити імунітет, віднайти приховані ресурси. Надихнувшись усім цим, пенсіонерки вирішили створити щось подібне в Шацьку. Підтримали їх подружки, сусідки – і так з’явилася група «Здоров’я». «Найбільше збиралося 38 дівчат», – розповідала мені у 2014 році Надія Іванівна. Качали прес, підтягувалися на турніках. Робили понад 50 різних вправ. А чи діє нині група?
– Так, є, але, правда, менше дівчат ходить, та і я вже два роки вдома роблю зарядку, – чесно каже 73-літня Надія Стаднік. – Підібрала собі комплекс вправ, які допомагають розігнати кров по капілярах до кожного органа. Стараюся щодня присідати. Схема така – щогодини по п’ятдесят разів. То як порахувати, то десь 500 разів в день буде. І чоловіка свого заарканила, правда, він трохи менш робить. Я ще ходжу по вісім кілометрів. Щоб жити і хвороби не обсідали, треба рухатися!
Ходять і 60-літні бабусі, і 40-літні молодички
Про шацьких активісток давно знали й у навколишніх селах, та ніхто не наважувався переймати їхній досвід. Чи лінувалися, чи соромилися… Аж поки за діло не взялася Ольга Романюк зі Світязя. Цю активну, цілеспрямовану та непосидючу жінку важко спинити, коли вона щось задумала.
– А я завжди така була! – сміється у відповідь на наші слова Ольга Дмитрівна. – І у школі, і на роботі, і в бізнесі. Але роки беруть своє, і побачила, що здоров’я трошки підкачує, тож замість того, аби підсісти на таблетки, прошу допомоги у природи. Люблю збирати лікарські трави. А фізичні вправи – це хороший спосіб не лише тримати себе у відмінній формі, а й зміцнити організм.
Тож Ольга Романюк, заручившись підтримкою подруги-односельчанки Тані Парфенюк, яка займалася у шацькій групі, почали гуртувати навколо себе бажаючих займатися спортом.
– Ой, спочатку непросто було, – усміхається пані Ольга. – У мене остеохондроз «квітучий», як я кажу. Якби не займалася, то геть зле стало б. Головне – перебороти лінь. Бо знаєте, як-то буває: то переїв, то телевізор хочеться подивитися, то у телефоні посидіти. Не можна такого допускати – треба себе організувати, а далі діло піде!
А оскільки жінка має великий авторитет, то дівчата її послухали і дехто вперше у житті задумався про користь фізкультури. Ольга Дмитрівна домовилася з тодішнім головою сільської ради, і їм дозволили займатися у приміщенні колишнього кінотеатру, який був зачинений. Вийшла удвічі корисна справа: і будівля ожила, і жінки отримали зал.
– Не думайте, ми не просто махали руками вправо-вліво чи прес качали. Ні! Все робили чітко за інструкцією, – запевняє жінка. – Я з Шацька привозила тренерку, і вона показувала послідовність. Починали з розминки, а далі складніші вправи. Потім усе роздрукували на листочках. Тепер уже самі знаємо, що і як. Зробили, втомилися, а в кінці дякуємо Богові за сили, здоров’я та прожитий день.
Три рази в тиждень, незважаючи на погоду, жінки збираються та годину присвячують фізичним вправам. Спочатку тріщали коліна і боліла спина.
– Ногу не могла підняти, ніби гирі до неї хто прив’язав. А нині все легко, – каже Олена Зборовська, яка займається уже не перший рік. – Я побачила результат і всім розказую, що моє здоров’я покращилося. Зникла скутість, болі.
– Тут ми забуваємо про буденні клопоти, жартуємо, сміємося, – додає одна з активісток Валентина Мацюк.
Такої ж думки й інші. У світязькій групі «Здоров’я» збираються і ті, кому за 60, є 50-літні, а нещодавно приєдналися молодички, яким за сорок. Усі вони – дружна команда. А Ольга Романюк – їхній капітан та ідейний натхненник. Сама не всидить на місці й інших агітує.
– Мені хочеться обійняти всіх і сказати, які ми щасливі, бо можемо кудись піти, поїхати. Організовую дівчатам маленькі мандрівки у віддалені куточки нашого краю. А ще любимо гуляти біля озера Світязь, їздити до лісу, дихати його пахощами. Любіть життя, любіть себе – і все буде добре! – переконана Ольга Дмитрівна. – Не соромтеся, не лінуйтеся, а організовуйте у своїх селах групи здоров’я!
Руслана СУЛІК
Фото автора
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!