У селі Мятин колишнього Млинівського району люди живуть у 45 хатах. Тут немає пошти, магазину і медпункту. Зате на пагорбі над річкою Іква велично височіє Свято-Покровський храм, який не зачинявся навіть у комуністичні часи. Сюди приходять сотні паломників, адже у церкві понад 250 літ зберігається чудотворна Іверсько-Мятинська ікона Пресвятої Богородиці. З початку російської агресії з Мятина семеро чоловіків пішли захищати Україну – і всі повернулися живими.
– Документально зафіксовано, що у нашому храмі ікона знаходиться з 1756 року. За однією з версій, її написав Григорій з Перевередова, а благословив священник Олександр Лозовський. За іншою, образ виловили у річці Іква, принесли до храму – і він оновився. Відтоді місцеві жителі з покоління у покоління переказують історії про дивовижні випадки зцілення смертельно хворих селян, – розповідає настоятель Степан Тростянчук.
У 1882 році у селі сталася велика пожежа. Згоріла дзвіниця, проте старенька церква залишилася майже неушкодженою. Але від давності згнили підвалини, і стіни почали просідати. Тому прихожани зібрали кошти на новий храм, але він згорів під час Першої світової війни. І вже у 1921-му звели церкву, якій нині виповнилося сто літ.
– Моя мама родом з Мятина, і я у нашому Свято-Покровському храмі бував з раннього дитинства, – продовжує отець Степан. – Так Господь управив, що закінчив Волинську духовну семінарію і став настоятелем. Уже неодноразово переконувався – святий образ Богородиці допомагає людям у їхніх скорботах та немощах. Місцеві старожили розповідали про чоловіка із села Іваннє, який дуже швидко втрачав зір. Медики не давали жодної надії його зберегти. Якось цьому майже сліпому селянинові приснилася наша мятинська ікона у великому покривалі. Чоловік прокинувся, почав щиро молитися, і сталося диво – зір відновився. Лікарі не змогли пояснити цього незвичайного факту.
– Мої батьки розповідали, як колись у храм привезли хлопчину на милицях. Він не міг самостійно ходити, але після молитви зцілився, – пригадує місцева жителька Валентина Богута. – У 1960-х роках розпочалося справжнє паломництво до нашої ікони. Люди приїжджали ще звечора. Особливо у десяту п’ятницю після Великодня. У Мятині особлива служба – храмовий відпуст. Під час богослужіння у церкві не можна було повернутися, стільки народу одночасно молилося. Відбувалися зцілення, але потім якось про чудотворний образ забули. Коли у 2014-му почалася війна на Сході і семеро наших воїнів пішли на фронт, хіба не диво Господнє, що всі повернулися неушкодженими? Тільки заступництво Богородиці врятувало їх! Наш отець Степан молився за захисників України до святині, і Господь почув щирі молитви.
Кость ГАРБАРЧУК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!