Людмила Яхненко з Тернополя вже 11 років перебуває на програмному діалізі. Жінка живе без обох нирок. Власне коханий чоловік подарував їй свою, але через занесену в лікарні інфекцію орган довелося видалити. Після операції жінка пережила клінічну смерть.
У Людмили Яхненко проблеми з нирками почалися ще у 5-річному віці – вона застудилася у дитсадку. Тоді у неї діагностували пієлонефрит. Вона дуже часто лікувалася, але, коли їй виповнилося 15 років, хвороба відступила. Аналізи були прекрасні. «Переросла», – думали так тоді її батьки.
На довгий час вона дійсно забула про недугу. Вийшла заміж, народила аж чотирьох діточок і поринула з головою у їхнє виховання та сімейні турботи. Але у 2009 році, коли молодшим діткам Людмили було по 5 і 1,5 років, вона захворіла на грип. Вірус був агресивний – висока температура і слабкість тривали майже місяць. Вона ж ніяк не мала можливості залишити малюків і приділити час собі та бодай просто відлежатися. Дійшло до того, що жінка не могла спати уночі, задихалася. Тоді чоловік наполіг, що потрібно звернутися до лікаря. Так розпочалося справжнє випробування. Реанімаційне відділення, діагноз «гломерулонефрит», коли нирки відмовили повністю. Єдиний вихід – гемодіаліз.
У той час таких апаратів було дуже мало, тільки у Тернополі, в обласній лікарні. Наплив людей був шалений, потрапити на діаліз – майже нереально. На допомогу жінці поспішив її рідний брат, який проживав у Донецьку. Він приїхав і забрав її до себе. Там Людмила пройшла перший гемодіаліз. Місцевий професор сказав їй, що потрібно робити трансплантацію. Їй було усього 38 років – все життя попереду. В той час, відповідно до закону, тільки родичі мали право бути донорами. Але ніхто із них жінці не підійшов. Тоді лікар запропонував, аби донором став чоловік нашої героїні. У нього була така ж група крові, як і у дружини. Він без вагань погодився, зібрав дітей і поїхав до коханої. Після обстеження лікар сказав, що чоловік – ідеальний донор для Людмили. «О, диво! Мій чоловік – моя ідеальна половинка!» – досі захоплено згадує цей момент жінка. Після трансплантації закохані прокинулися у реанімації поруч одне біля одного. Пересадка тривала майже 8 годин і пройшла успішно. Пересаджена нирка одразу запрацювала. Людмила дуже важко відходила від наркозу. А її коханий уже через 4 години після операції встав і пішов… на перекур…
Після пересадки Людмила ще ніколи в житті не почувалася такою здоровою – подарований коханим орган виконував свою роботу на відмінно. Але лише півтора року…
– Кожен місяць мені потрібно було обстежуватися і проходити купу аналізів. І якось мені у сечовий ввели катетер, аби взяти сечу на аналіз. І після того почалося запалення – занесли інфекцію. А коли пересаджений орган, то лікуватися дуже проблемно, бо ж імунітету немає, його спеціально збивають, аби не було відторгнення органа. Приймала то одні антибіотики, то інші. Все марно. Вся інфекція перейшла у пересаджену нирку, й орган просто видалили, бо пішло відторгнення, – продовжує Людмила.
Коли жінка після операції повернулася в Тернопіль, у неї сталася клінічна смерть. Місць на гемодіаліз, як і раніше, катастрофічно не вистачало, Людмилі стало дуже погано, і її екстрено госпіталізували. Через кілька годин, коли вона лежала на ліжку і розмовляла з колегою по палаті, раптом відключилася, і в неї почалася клінічна смерть.
– Та жінка одразу наробила крику, всі позбігалися і почали мене реанімувати. В мене навіть запав язик, медсестра витягувала, потім казала, що я покусала їй руки. Але я не пам’ятаю цих моментів, лише був тунель, і я кудись летіла, мене туди так тягнуло. Це було 4 серпня 2010 року – мій другий день народження, – додає наша героїня.
11 років на гемодіалізі! Її власні нирки повністю зсохлися, їх навіть не вирізали. Тепер її життя повністю залежить від гемодіалізу, який триває тричі на тиждень по чотири години! Хай там як не було, процес не з приємних і дуже виснажливий. «Гемодіаліз – досить агресивна процедура, ноги болять, кальцій не засвоюється. Тож постійно потрібно приймати дорогі препарати», – каже Людмила. Попри це, жінка намагається брати від життя максимум і аж ніяк не вважає себе неповноцінною. Діти уже дорослі – старшим синам 33 і 30 років, доньці – 18 і найменшому сину – 14, тож є час, аби приділити його собі і коханому чоловіку.
Її чоловіку спочатку було важко без нирки, але зараз він звик, працює автослюсарем, робота нелегка, але змінювати на легшу не хоче.
У цього дивовижного подружжя дотепер дуже сильні почуття, чоловік здмухує з коханої пилинки і переживає за неї. Певно, саме завдяки цьому, попри непрацюючі нирки, Людмила прекрасно виглядає і зовсім не нарікає на життя. Нині вона впевнено може сказати: міцна сім’я переможе всі випробування!
Ірина Бура
Людмилі Яхненко потрібно робити операцію на щитовидці, а це значний тягар для сімейного бюджету, який і так майже увесь іде на лікування жінки. Оперативне втручання робитимуть у Києві, його вартість 40 тисяч гривень, плюс реабілітація. Тож кожен охочий може допомогти коштами цій позитивній людині. «Монобанк»: 5375414127115854.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!