Роман Савич, який у стані алкогольного сп’яніння восени збив єпископа Олега Ведмеденка, у залі суду переконував, що скоїв дорожньо-транспортну пригоду з необережності. За його словами, він не знав, що збив людину, допоки не побачив швидку.
Про це він розповів 21 лютого під час засідання в Луцькому міськрайонному суді, інформує ІА Волинські новини.
Нагадаємо, ввечері 14 листопада на проспекті Василя Мойсея в Луцьку трапилася моторошна дорожньо-транспортна пригода. П’яний водій легковика Mazda збив на тротуарі засновника та постійного ведучого Біблійної школи духовного вдосконалення 60-річного Олега Ведмеденка, який наступного ранку помер у лікарні.
Водієм виявився 22-річний житель села Жидичин Роман Савич. Рівень алкоголю в його крові перевищував норму в шість разів.
10 січня суддя Ігор Ясельський ухвалив рішення про продовження тримання під вартою Романа Савича на 60 діб, до 10 березня 2022 року, без визначення розміру застави та призначив розгляд справи по суті.
Як розповів черговий свідок у справі Володимир Юрас, у вечір, коли трапилася трагедія, він разом зі своєю дівчиною та подругою повертався з кафе. Утрьох вони йшли від «Там-Таму» в бік РЦ «Промінь». На момент дорожньо-транспортної пригоди вони перебували біля стадіону, майже навпроти пішохідного переходу.
Оскільки хлопець є автолюбителем, то відразу звернув увагу на звук шин. Спершу він подумав, що водій за кермом темно-синьої Mazda дрифтує.
«Коли я побачив авто, то зрозумів, що це – не дрифт: задню частину автомобіля несло по дорозі, половина машини перебувала на зустрічній, потім авто влетіло боком на тротуар. Від мене за півтора-два метри пролетів капот. Ми йшли пришвидшеним кроком, були майже навпроти пішохідного переходу, за секунду я встиг відтягнути дівчат. Машина влетіла в бордюр, а далі збила пішохода. Він дуже високо і далеко підлетів. Я викликав швидку, прикрив дівчину. Вона кричала від емоцій і я її закрив, щоб вона цього не бачила. Я не підходив до потерпілого, тому що не міг на це дивитися», – пригадав він.
За словами свідка, після скоєння ДТП він перебував за 80-90 метрів від машини. І в той момент, коли розмовляв із диспетчером швидкої, побачив, як водій Mazda закрив двері машини й рушив у бік РЦ «Промінь». Згодом приїхали швидка і поліція.
«Я швидку набрав відразу, ще до того, як водій вийшов із машини. Я залишився на місці, чекав приїзду швидкої, поліції. Мене опитували. Я так зрозумів, що водія привезли в машині поліції. Я ще запитував, чи це він», – сказав свідок.
Після його свідчень суддя Ігор Ясельський оголосив дебати.
Прокурор Наталія Гаврусь просила визначити обвинуваченому міру покарання в розмірі дев’яти років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 10 років.
Вона наголосила, що Роман Савич обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 286-1 Кримінального кодексу України (завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів для самозбереження, та порушення правил безпеки дорожнього руху особами, які керують транспортними засобами в стані сп’яніння, що спричинило смерть потерпілого).
«Під час судового розгляду було встановлено, що Роман Савич 14 листопада, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, керуючи технічно справним автомобілем марки Mazda, порушив правила дорожнього руху, здійснив виїзд за межі дороги на тротуар, де скоїв наїзд на пішохода Олега Ведмеденка. Завідомо знаючи, що потерпілий перебуває в небезпечному для життя стані й позбавлений можливості вжити заходів для самозбереження внаслідок свого безпорадного стану, отриманого в результаті ДТП, якого Савич сам поставив у небезпечний для життя стан, і маючи змогу надати потерпілому допомогу на місці пригоди, обвинувачений умисно самовільно покинув місце пригоди», – сказала Наталія Гаврусь.
Потерпілий Василь Ведмеденко звернув увагу, що через легковажні дії Романа Савича його сім’я втратила батька, чоловіка, а близькі, знайомі, віряни – духівника та наставника.
«Важко знайти правильні слова, оскільки я, моя сім’я, близькі мені люди та віряни по всьому світу через легковажні дії обвинуваченого втратили батька, чоловіка, духівника, наставника. Мій батько надихав багатьох своєю вірою, своєю духовною працею. Він був добросердечним, натхненним своєю справою, духовною справою», – зауважив він.
За його словами, Роман Савич щиро не розкаявся у своєму вчинку.
«Мені здається, жоден водій у такому випадку не має права залишати місце події. Він обов’язково мав перевірити, що сталося, повідомити поліцію, швидку будь-якими способами. До того ж, свідок розповів, що дівчина кричала. Тому він точно чув про те, що сталося. Це – протиправна ганебна поведінка. Обвинувачений досі не усвідомлює скоєного, адже говорить про те, що після вживання алкоголю добре себе почував і не порушував правил ДТП», – акцентував син єпископа.
Василь Ведмеденко додав, що сім’я духівника не піднімає питання про моральне відшкодування чи компенсацію: «Щодо обрання покарання обвинуваченому, то мені здається, що воно повинно бути суворим. Я впевнений, що суд обере справедливу міру покарання».
Адвокат потерпілого Роман Хомич підкреслив, що внаслідок безвідповідального ставлення обвинуваченого Романа Савича до правил дорожнього руху загинула людина з великої літери, яка дійсно любила свою справу та була взірцем для багатьох.
«Вважаю, що на досудовому розслідуванні було зібрано якісну доказову базу. Письмові докази, показання свідків, записи з камер відеоспостережень дають можливість відтворити всі події того трагічного дня. На моє переконання, вони доводять винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 та ч. 1 ст. 135 ККУ», – сказав він.
Роман Хомич розповів, що в процесі досудового розслідування він разом із потерпілою стороною зустрічався з рідними обвинуваченого. Під час зустрічі дружина обвинуваченого Романа Савича, яка бачилася з чоловіком у СІЗО, сказала, що останній пояснював їй, що йшов у напрямку парковки РЦ «Промінь», аби викликати швидку потерпілому. Натомість у судовому засіданні обвинувачений видозмінив свою позицію і заявив про те, що не бачив потерпілого і йшов викликати поліцію для оформлення дорожньо-транспортної пригоди.
Сам обвинувачений Роман Савич інформував, що не визнає себе винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 ККУ (залишення в небезпеці), оскільки не бачив потерпілого.
Своєю чергою, адвокат обвинуваченого Павло Полетило зазначив, що його підзахисний сприяв встановленню всіх обставин ДТП, визнає свою вину у скоєнні аварії та засуджує власну поведінку, яка призвела до таких трагічних наслідків. Адвокат нагадав, що Роман Савич не оскаржував жодного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, адже розуміє невідворотність наслідків спричиненої ним дорожньо-транспортної пригоди.
На переконання сторони захисту, обвинувачення Романа Савича у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 135 ККУ (завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів для самозбереження), було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань із порушеннями.
Павло Полетило наполягав: оскільки його підзахисний втратив контроль над автомобілем, машину відкинуло на 30 метрів, була темна пора доби, загиблий був у темному одягу, то постраждалий просто не втрапив у поле зору водія, тому він його не помітив.
«Він був переконаний, що потерпілих немає. Відбулося два зіткнення: з бордюром, коли автомобіль розвернуло на 180 градусів, а потім – з клумбою і потерпілим. Водій не міг усвідомити, будучи у шоковому стані, що спричинив такі негативні наслідки. Згодом він пішов просити допомоги в охоронців РЦ «Промінь». Він намагався зателефонувати родичам і поліції. Неможливо довести умисел залишення особи в небезпеці без допомоги... Ми просимо врахувати, що обвинувачений активно сприяв розкриттю злочину, не вчиняв дії, аби уникнути відповідальності, одружений, має малолітню дитину, має постійне місце проживання та позитивну характеристику з місця проживання», – розказав Павло Полетило.
Насамкінець адвокат потерпілого Роман Хомич звернув увагу, що в залі суду обвинувачений так і не сказав дослівно, що щиро розкаюється у скоєному.
«Про мене, такі слова мали бути сказані самим обвинуваченим. Останній неодноразово мав можливість ще до початку судових засідань звернутися до потерпілої сторони зі щирими словами і вибачитися за той біль, який спричинив. Цього не було», – сказав він.
Також адвокат звернув увагу, що, попри слова захисника обвинуваченого, зіткнень було два: перше – зіткнення коліс із бордюром, друге – зіткнення авто із загиблим. Третього удару чи паралельного наїзду на клумбу не було.
«Обвинувачений контролював ситуацію. Єдине – він не міг контролювати транспортний засіб. На моє переконання, його показання щодо того, куди він ішов від транспортного засобу, не є правдивими. Я не можу забути слова свідка, якому здалося дивним те, що всі намагаються йти в епіцентр ДТП, а водій чомусь іде звідти. Всі, хто дійсно хоче допомогти, прагнуть бути на місці. А обвинувачений ішов в іншу сторону, ймовірно, він намагався залишити місце дорожньо-транспортної пригоди», – зазначив адвокат Роман Хомич.
Після короткої перерви суддя надав останнє слово обвинуваченому Роману Савичу.
«Мені це буде уроком на все життя. Я – з багатодітної сім’ї, нас у сім’ї шестеро. З ранніх років я звик працювати. Через свою трудову діяльність я отримав першу судимість у вигляді обмеження волі строком на три роки. У мене був відчай, що мені доведеться залишити сім’ю на три роки. В апеляційній скарзі мені відмовили.
Коли я повернувся додому з дня народження, я поспав. Проснувшись, я розповів жінці, що скоро мене заберуть і мені доведеться відбувати покарання. Ми посварилися. Мені було стидно, я не знав, що сказати в цій ситуації, взяв ключі від автомобіля дружини, не усвідомлюючи ще того, що в стані алкогольного сп’яніння. Я поїхав до батьків.
Проїхавши кільце біля «Авангарду», машину різко почало заносити. Я намагався впоратися з керуванням, але в мене не вийшло. Я прибавив трохи газу, щоб урівноважити автомобіль, і коли автомобіль вдарився об бордюру, в машині вистрелили подушки. Автомобіль фактично рухався задом, я його не керував. Через секунду був другий сильний удар автомобіля в клумбу, після якого автомобіль знову розвернувся і зупинився.
Вийшовши з авто, попри те, що був шокований і переляканий, у мене був певний відчай, що моє життя повністю пішло по чорній лінії. Тоді навіть на думку не спадало, що позаду мене лежить непритомна людина, яка потребує допомоги. Я не знав і не міг подумати, що збив людину, тому що всього було два удари: перший – об бордюру, другий – об клумбу, коли машину розвернуло. Після чого машину відкинуло в інший бік. Я був впевнений, що постраждалих немає.
Вийшовши, постоявши, огледівшись, я не побачив нікого і одразу, перебуваючи у шоковому стані, пішов до парковки РЦ «Промінь», де хотів викликати поліцію та подзвонити бабусі, повідомити про те, що сталося, бо напам’ять не знав телефону жінки чи мами.
Як було встановлено в судовому розгляді, мене затримали невідомі особи. Але я був у такому шоковому стані, що навіть з часом не міг згадати, як відбувалися події, поки слідчий не показав мені відеозапис.
Я жалію, що сів за кермо в той день, що такі дії спричинили смерть людини. Я ніколи це не забуду. Я розумію, що скоїв повністю аморальний вчинок. Мені за нього стидно, я засуджую свою поведінку. Розумію, який відчай і горе приніс сім’ї потерпілих, забравши життя люблячого батька та чоловіка. Мені стидно за це і я прошу вибачення. Також прошу вибачення у Олега Валентиновича Ведмеденка, хоча розумію, що за такий вчинок прощення бути не може.
Також хочу попросити вибачення у своєї сім’ї, оскільки і їм завдав горя та залишив малолітню дитину без батька. Я готовий понести покарання за скоєне. Але я, чесно, не бачив і не знав, що збив людину до того часу, поки не побачив швидку допомогу. Якби можна було повернути час назад, то я не допустив би таких фатальних наслідків, які сталися через мою неуважність і необережність.
Вибачте мене за все. Я хочу змінити своє життя. Після відбування покарання я хочу повести свою донечку до школи, хоча би до першого класу. Хочу бути присутнім і бачити, як вона росте, бути поряд зі своєю сім’єю», – сказав обвинувачений Роман Савич.
Зауважимо, обвинувачений 22-річний Роман Савич і раніше мав проблеми з законом. Він із газовим балончиком напав на працівників муніципальної варти Луцька. Тоді йому призначили мінімальне покарання у вигляді трьох років обмеження волі. Також його притягували до відповідальності за керування автомобілем, на якому були номерні знаки іншого транспортного засобу.
Ольга ШЕРШЕНЬ
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!