У Луцьку волонтери шиють спеціальні розвантажувальні системи – "розгрузки" – для бійців, які захищають країну. Ініціювали створення майстерні волонтерки Анастасія Гребенюк та Яніна Ткачук.
Як розповіла Суспільному одна з організаторок процесу Анастасія Гребенюк, військову амуніцію шиють у законсервованому швейному цеху, який волонтеркам надали в користування безкоштовно. Говорить: коли збирала чоловіка на службу до тероборони, зіштовхнулися з браком необхідних речей, у тому числі й тактичних жилетів.
"Ми з Яною вирішили зайнятися волонтерством, почали шукати швачок, створили повідомлення у Фейсбуку і почали відгукуватися люди. Розробили лекало, зрозуміли яка має бути тканина, фурнітура", – зазначила Анастасія Гребенюк.
Тактичні жилети, які шиють, відправляють військовим, – говорить волонтерка Яніна Ткачук.
"Частину ми розгрузок віддаємо безкоштовно, але якщо хтось хоче нам коштами допомогти, то ми не відмовляємося, бо тканина дуже дорога і фурнітура. Віддаємо на тероборону, на комунікаційний центр, який везе хлопцям на передову", – розповіла лучанка.
Виготовити такі жилети для військових непросто, оскільки технологічний процес складний, – розповіла технологиня швейного цеху Катерина Орел. У перші дні роботи за день відшивали від п'яти до семи "розгрузок", зараз – понад 40.
"Ми дуже довго шукали зразок для лекала. Наступний процес – тканина, яка має бути міцною, вогнетривкою та водонепроникною. На даний час в нас "кордура" або "грета", також ми відшиваємо з брезенту", – каже майстриня.
У швейному цеху на волонтерських засадах киянка Антоніна Луцюк, яка з початком повномасштабної війни разом з сім’єю виїхала зі столиці до Луцька. Каже: коли шиє, молиться, щоб на цих розгрузках не було крові українських військових.
"Дуже страшно було. Бачили, як всі ці колони їхали на Київ, безпілотники, які дуже низько летіли над Житомиром. Ми лишили все, що в нас було. А 8 березня я зрозуміла, що не хочу просто так сидіти, мені хочеться своїм вмінням трохи допомогти нашій країні", – говорить жінка.
Долучилася до "швейного батальйону" також киянка Ольга Мороко, яка приїхала з родиною. З її слів, досвід роботи має, тому після втрати роботи вирішила своїми вміннями допомагати з пошиттям "розгрузок".
"Пару ночей посиділи в метро і зрозуміли, що це не швидко закінчиться і треба виїжджати. Треба чимось займатися, то знайшла тут дівчат і хоч чимось допомогти хочеться", – говорить жінка.
У швейному цеху трудиться 30 швачок, котрі за три тижні пошили 250 розгрузок, – додала Яніна Ткачук.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!