Костянтин ГУДАУСКАС
Україна

Волонтер з Казахстану рятував людей з Бучі

14 травня, 12:32
0
1
Сподобалось?
1

Війна застала колишнього журналіста, а нині правозахисника з Казахстану Костянтина Гудаускаса в Бучі, де він знімав квартиру. Зумівши вибратися звідти, почав доправляти гуманітарну допомогу в окуповані міста Київщини і вивозити з пекла окупації наших громадян. Це Костянтин врятував сім’ю відомого композитора Ігоря Поклада. Пробиватися крізь ворожі блокпости допомагав казахський паспорт та посвідчення правозахисника. Гудаускас став очевидцем багатьох злочинів російських військових проти мирного населення. Читати його свідчення без заспокійливого просто не можна…

– Був момент, коли я поїхав у Бучу по дівчинку з осколковим пораненням голови, – розповів Костянтин Гудаускас. – Її обов’язково треба було доправити у київську лікарню. Дівчинка непритомна під киснем – побоювався, що вона помре в машині. Орки мене тримали на блокпосту півтори години. Навіть не можу згадати, скільки разів вони наводили на поранену дитину зброю і казали: «Давай ми її вб’ємо, і тобі нікуди не треба буде їхати». Я їм увесь час торочив: «Якби це були ваші діти або люди похилого віку, по них би  теж поїхав. Я виріс у Казахстані. У степу життя священне. Не можна в біді кидати людей. Вважаю, що повинен допомагати». Закликав до їхньої віри в Бога, просив дати мені можливість дозволити врятувати дитину. Спрацювало…

Одна з його останніх евакуацій – літня жінка. На схилі літ вона з чоловіком переїхала у Ворзель зі Львова, бо там хороший клімат для серця чоловіка. Тільки через те, що вони говорили українською, їх привели у підвал. Там лежали вбиті люди. Чоловіка цієї жінки теж убили, а вона провела у підвалі з мерцями практично всю окупацію. Росіяни закидали туди димові шашки, бо вона – українка. Бідолашна осліпла за цей час...

– І ще була одна жахлива історія, після якої я дві доби не міг заснути, – каже правозахисник. – Я привіз гуманітарку. Росіяни не дозволяли людям виходити з дворів, тому ходив вулицею. Де на парканах бачив білі ганчірки, розумів, що там хтось є, і просто перекидав через паркан пакет з їжею. Я одразу брав по кілька і розносив. Повернувся, сів у машину, рушив з місця і зрозумів, що не один у салоні. Коли обернувся, побачив маленьке тіло і змордовані очі дівчинки, сповнені сліз: «Врятуйте мене, будь ласка…» У голові туман, не пам’ятаю, як я звідти вибрався. Ми їхали довгі три години (щоб ви розуміли, від Ворзеля до Києва було сто постів), і дитина всю дорогу розповідала, як провела останні десять днів у підвалі, де росіяни у неї на очах убили маму – підстрелили так, що вона два дні стікала кров’ю. І весь цей час на очах у жінки, яка вмирає, покидьки ґвалтували її 15-річну дочку. То були не чеченці, а росіяни – 20-річні хлопці. Казали, що так чинитимуть з усіма українськими жінками, аби вони більше ніколи не народжували дітей. Дівчинка періодично непритомніла. Вони обливали її холодною водою та продовжували ґвалтувати. При цьому постійно пиячили. Ворзель – не бідне місце, там у багатьох є винні льохи. Росіяни зірвалися й одного дня так напилися, що забули її прив’язати. Ось вона й вибралася з підвалу. Через паркан побачила мою машину, і поки я розносив пакети, залізла у салон. Я запитав, чому вона застрибнула у моє авто, а вона відповіла: «Просто відчула, що ви можете мене врятувати». Їй 15 років! Вона тендітна, маленька, зовсім дитина. Нині у Європі на реабілітації. Ця історія вбила у мені людяне ставлення до росіян. До цього я думав, що не всі вони однакові, є й нормальні. Але результат цієї війни для мене однозначний: нормальних росіян просто немає.

Олеся ВЕРЕСКОВЕЦЬ


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися