Напередодні Дня матері у Червоноград прийшла страшна звістка про загибель на «Азовсталі» жительки міста Наталії Луговської. Це мама з великої літери. Вона стала до лав полку «Азов» після загибелі сина Юрія у 2018 році і була з його побратимами до останнього.
У Червонограді й у Соснівці про Наталю Луговську згадують як про сильну людину. Жінка працювала у Львівській обласній лікарні відновного лікування № 3 у місті Соснівка Червоноградського району. А також як волонтер надавала психологічну допомогу бійцям АТО. Вона знаходила зі всіма бійцями спільну мову, знала, як їм допомогти. Чоловіки, які пройшли пекло війни на Донбасі, любили і поважали свою психологиню. Як розповіла колега Ольга Іванчина, молодші бійці називали її «мама Наташа», а старші – «Ромашка». Наталя Луговська не зламалася навіть після того, як втратила найдорожче – сина Юрія. Він прожив тільки 23 роки. Але як яскраво! У його житті був Майдан, вихід з Іловайська. Він став справжньою легендою полку «Азов», де мав позивний «Баррет». Був найкращим снайпером, якого вороги боялися, немов вогню. Постійно виходив зі своїми бійцями у «сіру зону»: мінував, вистежував, сидів цілими днями в «льожках», спостерігав та влучно ліквідовував ворога. Юра місяцями міг працювати на передовій, знищуючи десятки окупантів, і завжди повертався з бойовими трофеями додому. Це його куля поцілила в російського терориста під час знімання репортажу пропагандистського телеканалу «Рен-ТВ» у Широкиному.
Весь цей час мама у Червонограді із завмиранням серця чекала дзвінка. Вона ніколи не відмовляла свого хлопчика від обраного ним шляху. Хоч став він на нього у 19 літ. Завжди і у всьому підтримувала. А син просив її лише про одне – бути сильною. І коли 9 березня 2018 року її Юрія наздогнала ворожа куля, Наталія лише на трохи дозволила собі бути слабкою й оплакати наодинці свою дитину. А вже за кілька днів вийшла на роботу. Усіх хлопців, які приїхали на похорон сина, сама селила, годувала.
За деякий час жінка підписала контракт і пішла до «Азову». І лише за публікаціями у соцмережі можна було здогадатися, який невимовний біль рвав душу жінки. Вона часто публікувала фотографії Юрія, одну з яких підписала: «Сліз уже немає, залишилася тільки злість та розбите серце. Не пробачу і ніколи не забуду…»
Наталя Луговська до кінця була вірною пам’яті свого сина. 70 днів вона підтримувала його побратимів у Маріуполі. Серед останніх дописів – світлини сплячих діток у катакомбах «Азовсталі». І неймовірно щирі слова про свого загиблого зятя, бійця «Азову» Олексія Ластовича: «Ти був і залишаєшся надійним чоловіком для моєї дочки, турботливим батьком для ваших дітей і найкращим зятем. Ти став для мене сином». А вже за декілька днів не стало самої Наталії Луговської. Її донька Тетяна, військова-прикордонниця, дивом вирвалася з двома маленькими донечками з оточеного Маріуполя. Вони пройшли 45 ворожих блокпостів! Днями Тетяна у Запоріжжі народила третю дитину. Жінку з пологового зустрічали побратими-азовці з квітами! «У мене вперше така виписка. Не чекала, що буде стільки людей, думала, лише діти будуть», – зі сльозами зізналася Тетяна. Сина вона назвала Іллею, як мріяв загиблий чоловік.
Наталка СЛЮСАР
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!