У селах Старий і Новий Биків Бобровицького району Чернігівщини російські окупанти були місяць. Вони грабували, викрадали людей, полонених катували і вбивали. На місцевому кладовищі після визволення знайшли похованими шістьох чоловіків. А 25-річну вчительку Вікторію Андрушу вивезли невідомо куди.
Вікторія викладала математику у середній школі Броварів, передмістя Києва. Туди стали падати бомби майже одразу ж, як почалася війна. Тож вона поїхала до батьків у село на Чернігівщину, думаючи, що так буде безпечніше. Та вже 27 лютого туди зайшли росіяни. Одного дня вони прийшли до будинку Андрушів. Передивилися телефон дівчини, повідомлення. Звинуватили її у співпраці із ЗСУ і забрали.
– Вона просто підійшла до мене, поцілувала, попросила теплі шкарпетки, – зі сльозами на очах розповідає її мама Катерина Андруша. – А потім попросила у солдатів дозволу попрощатися з батьком.
Пізніше окупанти повернулися по маму. Катерину три дні тримали у підвалі будинку неподалік зі зав’язаними очима. Жінка втекла звідти, як тільки українська армія визволила села. Віка ж не повернулася. Рідні стали розпитувати людей, чи не бачили дівчину. Виявилося, що декілька днів Вікторію Андрушу разом з іншими полоненими утримували у котельні. Одному з полонених, Максиму Дідику, вдалося врятуватися.
– Вікторія говорила з російськими військовими тільки українською мовою, – згадує хлопець. – Казала, що вона українка, патріотка. Останній раз я бачив Віку 27 березня, після цього російські солдати кудись її забрали.
На думку сестри Ірини, Вікторію, швидше за все, перевезли у росію, аби обміняти на своїх військовополонених. Рідні знайшли свідків, які розповіли, що спочатку українських бранців утримували в наметовому містечку у Глушково. А потім перевезли до в’язниці Курська. В обох місцях нібито бачили Вікторію Андрушу. А дехто просто чув про відважну вчительку з Броварів.
До пошуку і звільнення українки долучилася міжнародна правозахисна організація зі штаб-квартирою у Нью-Йорку «Г’юман Райтс Вотч». Тут закликали росію звільнити Вікторію. У СІЗО Курська намагалася потрапити російський адвокат-правозахисник Ірина Бірюкова. Та директор закладу до когось подзвонив. Він вислухав відповідь співрозмовника, поклав трубку і, дивлячись прямо в очі адвокату, сказав: «Тут немає такої людини серед підозрюваних чи обвинувачених».
«Це найцінніше, що у мене забрали», – плаче мама Вікторії. Рідні надіються, що дівчина скоро все ж повернеться додому… Тільки потрібно трохи почекати.
Марта ДИМИДІВСЬКА
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!