29-річний оперний співак з Полтави Сергій Іванчук від початку повномасштабної війни на власному автомобілі вивіз понад сто мешканців Харкова, Охтирки, інших населених пунктів, де була загроза життю людей. 10 березня його автівка потрапила під ворожий обстріл. Сергій отримав п’ять кульових поранень. Ніхто з пасажирів не постраждав. Історію свого порятунку він вважає містичною.
Таксисти возили за тисячі гривень, а він – безплатно
Сергій навчався оперному співу в Італії. Йому запропонував підписати контракт один з театрів. Молодий чоловік повернувся додому перечекати карантин. А тут війна.
– Все, що у мене було – це машина. Я не вмів воювати, стріляти, бо не військовий, а оперний співак. Людей евакуювали з вокзалу у Харкові, але туди доїхати вони не могли. Таксисти брали по три-п’ять тисяч, щоб просто довезти до вокзалу з якогось району Харкова, – розповів Сергій. – У людей не було грошей. Банкомати не працювали. А вибратись якось треба було. Я їздив саме у такі гарячі райони, і з кожним разом усе ближче до кордону, де вже Росія захоплювала території. Забирав людей, і наступного дня чи через день у їхній будинок влітала ракета. Я усвідомлював, що роблю. Розумів, наскільки ризикую, але не міг інакше.
Коли артист вкотре вирушав до Харківської області, у будинку його мами попадали ікони. Жінка, яка вірить у подібні знаки, була впевнена, що з її сином може статися біда, тож благала не їхати.
– Моя мама – дуже віруюча людина. Вона сказала: «Сергію, ікони просто так не падають. Я тебе прошу – зупинись». Відчувала, що я не повернуся. Але моє почуття «хто, якщо не я» було набагато сильнішим, – розповів співак в одному з телеінтерв’ю.
Дірку у спині закрила рукою
10 березня, коли Сергій вивозив людей на власному авто з Харкова, окупанти відкрили вогонь по машині. У нього влучило п’ять куль, але він продовжив їхати у напрямку Полтави.
– Перші кулі потрапили в обидві ноги. Я тримався за кермо, і побачив, як мені відстрілили два пальці на руці – вони просто на шкірі висіли. Потім я відчув, як мені влучили в спину. Відчуття від ураження кулями схоже на те, ніби тебе одночасно розриває, б’є струмом та обпікає. Сильний больовий шок. Слава Богу, вдалося після поранень доїхати до наших військових, які вже нас врятували, – згадував пережите Сергій. – Взагалі, ця історія сповнена якихось чудес. Після неї уже неможливо не вірити в існування Бога. Цього дня нас врятував причіп, який був розстріляний і забрав неймовірну кількість куль. Тільки в машині знайшли 30, а у причепі навіть не рахували. А ще цього дня в авто була лікарка зі своїм чоловіком. Вона встигла рукою через куртку і сидіння ззаду закрити мені дірку у спині. Якби було ще три-п’ять вдихів-видихів, легеня б розірвалася, і все – шансів немає. Тоді, окрім мене, взагалі ніхто не постраждав, навіть коти.
Протягом 16 днів співак-волонтер перебував у реанімаційному відділенні у Харкові. Лікарі оперували його під звуки обстрілів і потім повідомили, що він дивом вижив з такими важкими пораненнями. Хоч і втратив половину мізинця на лівій руці. А Сергій – лівша. Мама, яка відмовляла сина їхати, не знала, що з ним сталося. Про те, що її дитина вижила, жінці сказали після двох днів його пошуків. Кинулась у лікарню просто у хатньому одязі.
– Розповідала, що як приїхала і побачила мене в реанімації: у роті дві трубки, у носі та тілі – десять трубок, то мало не впала. Але потім просто підійшла і усміхнулася. Це було тоді для мене дуже важливо, – каже Сергій.
Зараз він лікується у безпечному місці. Попереду його чекають складні операції з корекції перелому фаланг пальців і на відкритих ранах. Щонайменше пів року потрібно на відновлення організму. Сергій Іванчук дуже сподівається, що пальці вдасться врятувати. Адже він професійно грає на фортепіано, бандурі, гітарі, а не лише співає в опері.
Разом з тим він ні про що не шкодує. Бо за два тижні, за його підрахунками, вдалося вивезти з-під обстрілів до сотні людей.
Марта ДИМИДІВСЬКА
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!