Її чоловік загинув три роки тому на Сході, воюючи за Україну. У бронежилет уже мертвого чоловіка жінка закутала маленького сина-немовля і сфотографувала. Тож коли 24 лютого росіяни посунули на Київ, 30-річна балерина Національної опери Олеся Воротник не втекла за кордон, а пішла у військкомат.
У 2014 році, коли тривали тяжкі бої на Сході, Олеся взяла паузу у танцях. Планувала поїхати на Донбас і повезла книжки українською мовою до бібліотек. Хотіла, щоб і там люди, одурманені російською пропагандою, знали справжню історію України, особливо про сталінський голодомор.
– Ми хочемо, щоб наші діти росли у сильній, впевненій Україні, а не у тій брехні, яку нам продали за часів Радянського Союзу, – каже балерина.
З першого ж дня повномасштабного вторгнення Олеся знала, що мусить щось робити. Тому у безпечне місце вивозила зі столиці друзів, знайомих. Оскільки Житомирську трасу росіяни прострілювали, то шукала об’їзні шляхи по глухих селах. А потім таки вирішила піти у військкомат, де стояли черги чоловіків. Хотіла потрапити у тероборону. Але перевагу надали чоловікам з військовим досвідом.
– Могла би стріляти – це моє хобі, – каже Олеся. – Як жінка, а ще й балерина, я не була першою у списку. Хоча вважаю, що балет і військова підготовка мають спільне – сувору дисципліну.
І врешті Олесю Воротник прийняли у лави тероборонівців – зі зброєю на плечі охороняла свій район на блокпості. А тоді Київ кишів диверсантами, тому, звісно, страх був. Час минув, вона все ще волонтерить у своєму районі. Але вирішила повернутися в оперу. Танцює і знає, що її можуть призвати на службу у будь-який момент. Тому щодня вправляється у стрільбі. І водночас дарує глядачам українську культуру, бо «російську культуру» бачила в Ірпіні та Бучі.
Юлія ШЕВЧУК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!