Зі Львова до Лондона українські велосипедисти везуть бойовий прапор, щоб нагадати усій Європі про війну в Україні і зібрати кошти на реанімобілі, які на фронті врятують сотні наших захисників. Учасників велопробігу всього двоє. Один з Великобританії – Андрій Вельгош, колишній львів’янин. А другий з України – геолог Микола Мандзяк із селища Івано-Франкове на Львівщині. Гордість переповнює душу, бо це мій рідний дядько!
Передали нашим воїнам 70 реанімобілів
Уся наша родина пишається тим, що Микола Мандзяк долучився до благодійної міжнародної акції «Реанімобіль для України», яка покликана рятувати життя наших захисників. Працює ціла команда однодумців, які організовують зустрічі цих велосипедистів з жителями європейських міст та журналістами. Учасники вже подолали Польщу, Чехію, Німеччину, Францію, попереду – Велика Британія, де 7 серпня й завершиться велопробіг. А це 2,5 тисячі кілометрів – відстань символічна ще й тим, що дорівнює довжині лінії фронту. Українці на велосипедах заїдуть у 15 європейських міст, де жителі можуть долучитися до нашої перемоги, пожертвувавши гроші. Таким чином у кожному місті українці хочуть зібрати кошти на 15 реанімобілів.
– Світ нам допомагає зброєю, а зі швидкими й досі проблема, – зазначає Андрій Вельгош. – Поранених прив’язують до капота і так вивозять з поля бою, на спині виносять. І саме ці дорогоцінні хвилини багатьом вартують життя.
Андрій Вельгош та його однодумці з української діаспори у Лондоні уже передали українським захисникам 70 реанімобілів! Від початку війни чоловік став волонтером. Для нього це буде перший велопробіг через усю Європу. Часу на підготовку не вистачало – тренувався на велостанку вдома.
До Франції на… саморобному велосипеді
А от мій дядько Микола Мандзяк у свої 68 років у відмінній спортивній формі, адже щодня на велосипеді накручує десятки кілометрів. Він велотурист майже з півстолітнім досвідом. Велоподорожами захопився ще у далеких сімдесятих у Туркменії, де працював геологом. Коли повернувся на Львівщину, з двох звичайних велосипедів сам змайстрував тандем – на ньому можна було мандрувати удвох з дружиною Надією, бо вона раніше не їздила на ровері. Згодом до транспортного засобу прилаштували й кріселко для маленької донечки. І перша сімейна мандрівка була рідними Карпатами. Спеціального туристичного спорядження тоді не мали, тож везли із собою і брезентовий намет, і спальні мішки, і примус, як равлики. За прикладом Мандзяків, ще дві пари змайстрували собі тандеми. І вже разом помандрували аж у Прибалтику. Це був червень 1991 року. Литовці і латвійці, побачивши синьо-жовті прапорці на велосипедах, гостинно зустрічали й просили розмовляти українською, яку чудово розуміли. У 1996 році на своєму саморобному тандемі дядько Микола з дружиною вирушили аж до Франції на міжнародний велозліт. Тоді подолали 2300 кілометрів!
– А які цікаві зустрічі були у дорозі! – розповідають. – У Німеччині нас пригощав пивом… бомж. Там же зустрівся колишній велолюбитель. Почув, що ми з України, і запитав, чи не маємо жалю на німців. Привіз нам продукти, сумку для велосипеда, всю екіпіровку… І завіз у ресторан на десерт! Добре, що мали свою вишивку, тож подарували тому німцеві.
А одного разу дядька Миколу угорські прикордонники випадково пропустили в Австрію як свого велотуриста, навіть не глянувши у документи. Їжа, спорядження залишилися у друзів, тож навіть ложки не мав – довелося вистругати з дерева. За 17 днів доїхав до родичів у Францію, звідки нарешті зміг подзвонити додому. Згодом дядько Микола разом з племінником Віктором на велосипедах доїхали до Парижа, де й святкували його 60-літній ювілей. А не так давно чоловік став подорожувати на роверах зі своїм найстаршим внуком Назарієм – разом побували у Карпатах, Словаччині, Польщі… За стільки років накручено педалями 90 тисяч кілометрів! Хоч давно мають авто, про перші мандрівки Мандзякам нагадує їхній старий тандем, який бережуть як сімейну цінність.
День народження – в дорозі
Тепер Микола Мандзяк разом з Андрієм Вельгошем везе європейськими містами прапор 132-го розвідувального батальйону. Цей стяг інші велосипедисти естафетою передали з фронтового міста Лозова на Харківщині до західного кордону. Дізнавшись про міжнародну акцію, до учасників уже в Чехії долучився ще один українець, який живе в Німеччині. Графік у велосипедистів настільки напружений, що дядько Микола бувало спав всього три години на добу. І не щодня навіть додому вдається написати кілька слів. У дорозі, в Німеччині та Франції, зустрів і свій 68-й день народження.
У Європі українських волонтерів на велосипедах зустрічають радо. Бо розуміють, що від російської кривавої бійні українці боронять не тільки свою землю, а й усю Європу.
– Хай не думають європейські жителі, що війна далеко від них і вони можуть сховатися. Ця страшна біда на віддалі велосипедної поїздки, – каже Микола Мандзяк. – Веземо прапор з фронту, щоб донести європейцям мужність наших захисників. Слава Україні! Героям слава!
Олена ПАВЛЮК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!