Назар КАГАЛЬНЯК з дітьми
Україна

На Херсонщині окупанти за службу в АТО до смерті закатували батька-одинака, який виховував чотирьох дітей

18 вересня 2022, 12:39
0
-1
Сподобалось?
-1

Назар Кагальняк із села Абрикосівка, що на Херсонщині, ще у 2014 році розумів, що від таких сусідів, як росіяни, нічого доброго чекати не варто. Знав, що зупинити їх може лишень зброя. Тому подався захищати Україну, незважаючи на те, що він батько чотирьох дітей, а найменшенький синок лишень з пелюшок виглядає.

На заробітках знайшла іншого

Ця сім’я до війни була така ж, як мільйони інших в нашій країні. Батьки працювали, ростили дітей. А коли росіяни підступно полізли на нашу землю, Назар вирішив іти воювати. Діти плакали, не хотіли відпускати татка, бо дуже любили його. День, коли він одягнув військову форму, всі добре пам’ятають і нині, бо тоді саме хотіли святкувати народження Валерії. Та він не відмовився від свого рішення.

– Ми більше року провели ніби у страшному сні. Тато боронив Мар’їнку на Донеччині. Висилав нам фото, дзвонив, що все добре, а ми ж чули вибухи, – пригадує найстарша донька Діана.

Яке ж то щастя було, коли він прийшов додому! Діти стрибали і плакали від щастя. А він сміявся: «Ну чого ви плачете, я ж живий!» Але здоров’я там підірвав, мав проблеми із серцем. І побратими, які дуже поважали дядька Назара, зібрали кошти йому на кардіостимулятор. Сім’я не мала великих статків, тож дружина Ганна вирішила податися на заробітки, щоб зайнятися ремонтом будинку. Хоч чоловік та діти відмовляли, таки поїхала до Польщі. Там і знайшла іншого. Розлучення після 24 років шлюбу стало важким випробуванням для Назара. 

– Але тато ніколи не налаштовував нас проти матері, – каже Діана, – навпаки, нагадував, що треба до неї подзвонити. Хоч ми дуже ображалися і деякий час взагалі не розмовляли. Ми всі бачили, як він страждає. А наймолодша, Улянка, підходила, обнімала, цілувала, горнулася до нього.

Незважаючи на зраду, чоловік за все життя не сказав погано слова на колишню дружину. Хоч залишила йому нелегку ношу. Маленького Іллю доводилося щотижня возити до Херсона, бо він має вади слуху і навчався у спеціалізованому закладі. Давати раду трьом дівчатам теж було непросто. Але навчився заплітати косички! Як міг, так і старався замінити своїм малим маму. Ніколи не сварив за погані оцінки, а на вихідні завжди випікав кекси та шарлотки. Особливо всі любили великі свята, коли тато сідав на чолі стола, а дітвора – по боках. Знаходив час, щоб поїхати з ними на море, називав їх «маленькими сонечками». Тепер ці всі приємні моменти діти лишень згадують. Сльози течуть по щоках, коли передивляються знімки, де вони всі разом і такі щасливі. Найменші й досі не вірять, що їхнього найдорожчого татка вже нема.

Мордували електрошокером

До оселі Кагальняків російські солдати прийшли 6 квітня. Вивели з хати батька і кудись повезли. А повернувся весь побитий. Діти знали, що його десь катують, бо ж тато не приховував, що воював в АТО.

– Він нікому не розказував, що довелося пережити, – пригадує знайомий Назара Іван Мойсієнко. – Лежав на ліжку і жалівся, що через побої по голові у нього, напевно, струс мозку. Важко дихав, але знаходив сили жартувати, мовляв, його ребра завдяки крепкій статурі витримали. Обмовився, що катували електрошокером.

Орки одразу попередили чоловіка, щоб не думав евакуйовуватися, інакше розстріляють всіх на місці. Та й сили він не мав. Через обстріли швидка не могла доїхати до окупованого села, і щодня чоловіку гіршало. Діти, як розгублені пташенята, крутилися довкола і не знали, як порятувати свого тата.

– Вже в останні дні він покликав мене і сказав, щоб я дбала про найменших, – не може стримати сліз 25-річна Діана.

Рідним таки вдалося доправити чоловіка до лікарні, але, на жаль, медики не змогли його врятувати. Переживши страшну втрату, Діана з молодшими Уляною та Іллею вже нічого не боялися і наважилися вибиратися з окупованого села. Нині вони мешкають у Польщі. Старша сестра оформила опікунство і шукає роботу. Вона тепер і за тата, і за маму. Ще одна сестра – Валерія, яка вже заміжня та має діток, залишилася в Абрикосівці. Вона вірить, що скоро орків проженуть з України, а поки водить внуків до могили дідуся, який прожив лише 50 років…

Руслана СУЛІК


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися