І це Олена Степанів з Львівщини – український історик, викладачка географії, громадська та військова діячка. У 22 роки вона стала першою в світі жінкою, яку офіційно зарахували на військову службу в званні офіцера Української Галицької Армії.
Навчалася в учительській гімназії, у Львівському університеті. Коли у 1914 році почалася Перша світова війна, Олена разом із однодумицями організувала медсестринське відділення. І виїхала на фронт як командирка жіночої чоти Українських Січових Стрільців. Учасниця Карпатської воєнної кампанії, відзначилася у боях відвагою. Але потрапила до рук російської армії і перебувала у полоні в Ташкенті. Про неї писала російська преса, називаючи «баришнею-офіцером». Жінкою-стрільцем захоплювалися австро-угорські газетярі. Як діючий офіцер у полоні вона користувалася всіма правами старшини – отримувала щоденні відповідні виплати на харчування, якщо випадала нагода, мала окреме приміщення для ночівлі. Правда, як особливий в’язень перебувала під посиленою охороною.
Українці, які служили в царському війську, та навіть російські офіцери відвідали знамениту Олену Степанів. Вона згадувала: «Фотографувалися разом зі мною та дали мені великий клунок різних консерв, бо як казали, в дорозі тяжко що-небудь купити».
Олена Степанів стала популярною у Європі, коли 1917 року поверталася з російського полону через Фінляндію, Швецію та Німеччину. На кожній станції жінки фотографували Олену мільйони разів, провідниці Фінляндії і Швеції мали цілі альбоми з її знімками. Хоч сама воювала на фронті, була проти створення в українській армії жіночих частин, казала: «…дуже ви, жінки, потрібні є на своїх місцях… у власному селі: сійте та збирайте збіжжя, бо вояк потребує поживи; виганяйте з села дезертирів і заохочуйте братів, наречених, своїх чоловіків і синів сповняти їх обов’язок вояка; нагодуйте голодних, допоможіть раненим і хворим; а ваша праця буде так само вартісною жертвою для України, як трупи вояків-чоловіків».
Коли Олена повернулася до Галичини, у 1921 році вийшла заміж за підполковника січових стрільців Романа Дашкевича і зовсім відійшла від політичних справ. У 1926-му народила сина Ярослава, того ж року розлучилася з чоловіком і більше з ним не жила. Цікавий факт: Степанів мусила розстатися з тим, кого серце любило. Це був професор Іван Чмола, з яким через якусь малу дрібницю розійшлася перед вінчанням. Інших відомостей про особисте життя Олени немає.
Навчалась у Віденському університеті, де захистила докторську дисертацію. Коли працювала на посаді доцента Львівського університету, 1949 року совіти її заарештували і кинули до мордовських таборів. Повернулася до Львова у 1956-му хворою. Їй було вже 72 роки. Не мала де жити, перебивалася у близьких родичів, знайомих. Померла у 1963 році.
Олена ПАВЛЮК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!