Григорій СКОВОРОДА
Україна

Григорій Сковорода любив дорогі вина з сирами та бридився жіночого тіла

3 грудня 2022, 12:36
0
0
Сподобалось?
0

А що ми знаємо про Григорія Сковороду? Більшість з нас пригадає, що це мандрівний філософ, дивак з полотняною торбою, який складав байки, а в сучасній Україні ще й «обличчя» 500-гривневої купюри. Насправді, у той час, як наша країна ще тільки починає оцінювати заслуги свого сина, світ уже давно захоплюється цією постаттю. Якось мені вдалося побувати у Національному літературно-меморіальному музеї Сковороди у селі Сковородинівка (місце, де він похований) на Харківщині. Тоді я була просто вражена кількістю невідомих фактів про цю непересічну особистість.

Був не до городів

Народився Григорій Сковорода 3 грудня 1722 року на Полтавщині у родині козаків. Проте про точну дату світ дізнався лише через 200 років після його народження. Саме тоді дослідники віднайшли в одному з листів Сковороди згадку про святкування власного дня народження. У дитинстві був заглибленим у себе, задумливим і, за спогадами рідних, до господарської роботи… непридатним. Зрозумівши, що син не до городів, батько Сава вирішив віддати його на навчання до дяка. І там з’ясувалося, що малий – неймовірно талановитий. Проте вищої освіти Сковорода так і не здобув, хоча не раз починав навчатися у різних університетах світу. Та це не завадило йому, людині виняткових здібностей та гострого розуму, знати латину, єврейську, грецьку, польську, німецьку, італійську і французьку мови, грати на багатьох музичних інструментах, у тому числі на флейті та органі, майстерно віршувати, віртуозно писати (твори переважно староукраїнською та латинською) і геніально співати. Ким тільки Григорій Савич не працював: був у придворному хорі цариці Єлизавети, кілька років їздив світом зі своїм покровителем генералом Вишневським, давав приватні уроки, вчителював.

Але, як розповідали працівники музею, надовго ніде не затримувався саме через своє вільнодумство:

– Якось цариця Катерина ІІ забажала побачити відомого українського філософа особисто. Тоді про нього велика слава йшла. Він прибув на її запрошення до палацу. Коли зайшла цариця до приймальної зали, всі присутні вклонилися, окрім Сковороди. На питання Катерини, чому він не кланяється, відповів: «Не я бажав тебе бачити, а ти сама захотіла на мене подивитися. А як же ти мене роздивишся, коли я перед тобою удвоє зігнуся».

Філософ взагалі був своєрідною особистістю. Сам він називав себе Варсавою (сином свободи)  і як приклад дивакуватості можна згадати його вчителювання у Харківському колегіумі. Своїх учнів він оцінював не балами, як решта педагогів, а словами: «туповат» , «туп», «весьма туп», «сущая бестолковщина». Або: «понят», «весьма понят», «наверное понят», «возможно не понят». Розумників оцінював званнями: «остр», «весьма остр», «зверок вострой», тобто той, що знання хапає на льоту.

Втік з-під вінця?

Пам’ятаю, під час екскурсії ми поцікавилися у працівників музею, чи  був Сковорода закоханий?

– Ні, він дуже зневажливо ставився до людського тіла, називав його «ослом, чурбаном, чучелом и болваном», – почули ми у відповідь. – Це все для того, аби тим самим возвеличити людську душу і серце. У його творах жодним рядком не згадується жінка. Взагалі! Їх для Сковороди просто не існувало. Але оскільки інтимне життя філософа залишається невідомим, побутує багато легенд. Наприклад, ніби втік колись Сковорода з-під вінця, або що був у нього позашлюбний син на прізвисько Ковбаса, але підтверджень тому ніде немає. Відомо тільки, що будучи 40-річним і викладаючи в Харківському колегіумі, він дуже негативно відгукувався про жіноче тіло, заявляючи, що саме воно штовхає чоловіка на негідні вчинки. Тож залишався самотнім, начебто свідомо зрікся інтимного життя.

Влітку ночував на пасіках, а взимку у друзів

Але справжнім відкриттям для мене було почути від музейників, що образ бродячого чоловіка з полотняною торбою, який ми пам’ятаємо ще зі школи, лише частково нагадує справжнього Сковороду. Так, він постійно ходив пішки: влітку жив у лісах-полях, особливо полюбляв зупинятися на пасіках біля вуликів, а взимку шукав прихистку у монастирях та друзів. Але при цьому був дуже відомою людиною. Його погляди обговорювали у вчених колах, про нього писали у листах представники тогочасної еліти. Його вірші-псалми співали на ярмарках лірники. І хоч жодного твору Григорія Савича не надруковано за його життя, але майже у кожному інтелігентному домі були рукописні копії. Тоді вважалося модним дружити із самим Сковородою. Та й сам поет, як виявилося, досить вміло поєднував аскетизм, філософію про дух та любов до вишуканих речей.

– Так, багаті друзі щедро обдаровували його: присилали окуляри, які у той час майже неможливо було дістати, найдорожчі музичні інструменти на замовлення, бо на дешевих Сковорода не грав, – розповідали нам музейники. – Привозили з Європи його улюблений, але шалено дорогий сир пармезан. У полотняній торбі Григорія Савича завжди лежали найкращі трубки, і він не соромився написати комусь зі своїх знайомих: «Вышлите мне табаку армянского и вина скобельского, но не ядовитого».

Знав дату своєї смерті

Оскільки постать Сковороди оповита легендами, подейкують, що він умів передбачати долю. Доводять це двома історіями. Перша розповідає про його гостини у Києві. Мовляв, одного разу він приїздив до друга Іустина. Пішов прогулятися Подолом – аж раптом відчув трупний запах. Сковорода повернувся, схопив свою торбу і поїхав геть з міста. За кілька тижнів у Києві розпочалася епідемія чуми, а місто закрили. За іншою легендою, Григорій Савич точно знав дату своєї смерті. У 1794 році, ніби відчуваючи, що скоро помиратиме, завернув до села Іванівка (тепер Сковородинівка) Харківської губернії. Зупинився у свого давнього знайомого поміщика Ковалевського. Одного разу він жив тут кілька місяців і писав, що дуже полюбив ці місця. Тож саме сюди і прийшов помирати 72-річний філософ. За переказами, він власноруч викопав собі у парку могилу, устелив її дубовим листям і заповів написати на надгробку відомі слова: «Світ ловив мене, та не піймав». Потім пішов у хату, помився, переодягнувся, поклав під голову свою незмінну торбу з найціннішими речами, ліг і помер.

Нам, українцям, є ким гордитися. Про Григорія Сковороду у світі видано понад п’ять тисяч наукових праць, його твори перекладено більше ніж на 20 мов, а за своєю популярністю серед науковців і культурної громадськості світу український філософ та сатирик посідає друге місце після Тараса Шевченка. Його твори популярні у Китаї та Японії, Папа Римський також цитує Сковороду під час своїх проповідей. Засновник усієї східно-слов’янської філософії (хоч написав на цю тему всього два томи), поет, видатний європейський богослов, один з найблискучіших знавців Святого письма у Європі, містик, музикант…

…Гірко це писати, але той Національний музей Григорія Сковороди, де я колись була, знищений прямим влучанням російської ракети у ніч на 7 травня. Найцінніші експонати працівники музею ще на початку війни завчасно сховали, проте хата, у якій він жив, приміщення музею і могила зруйновані вщент. Проте, і це було як диво, посередині урвища та страшної руйнації залишилася стояти скульптура Сковороди. Григорій Савич вистояв – і це неймовірно символічно.

Мирослава КОСЬМІНА


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися