Як тільки російські комуністи захопили владу в Україні, почали нищити все українське: нашу мову, історію, культуру, традиції. І відразу взялися за церковні свята та навіть за колядки!
«Щедрик-ведрик, Гітлер мошенник»
У січні 1918 року головним завданням від ради народних комісарів було «звільнення трудящих мас від релігійних заборон». А вже у січні 1923 року добралися і до колядок – хотіли повністю викорінити «так звані музичні твори на релігійно-біблейську тематику». І стали широко святкувати… комсомольське Різдво з транспарантами і червоними прапорами. Ці свята закінчувалися антирелігійними мітингами, на яких спалювали опудала богів усіх релігій. Якщо релігійні свята вдалося придушити, то колядки і щедрівки знищити комуністи не змогли. А тому їх почали переробляти на радянський лад. Мелодія залишалася тією самою, як і в колядки, а от слова… Ви тільки послухайте:
Добрий вечір тобі, вільний пролетарю!
Нова радість стала, яка не бувала.
Довгождана зірка волі в Жовтні засіяла.
Де цар був зажився,
з панством вкорінився,
Там з голотою простою Ленін появився!
Застеляйте столи та все килимами,
Оселі вбирайте та все прапорами.
Гей, пісні складайте, волю величайте.
Бо прийдуть до тебе твої свята в гості.
Що першеє свято – першого повстання,
А другеє свято – то першого травня,
А що третє свято – червоного жовтня,
Коли пута впали, ради понастали!
Подібні радянські твори поширювалися у популярних тоді збірниках «Червоний пісенник» та «Великий співаник». І вже скоро, у кінці 1920-х років, комуняцькі колядки співали на Чернігівщині, Вінниччині, Кременчуччині, Харківщині. На Кіровоградщині вже після війни співали таку щедрівку: «Щедрик-ведрик, Гітлер мошенник, за яку ласку забрав ковбаску». Так радянська влада викорінила Різдво зі справжніми колядками. Народ став святкувати новорічну ніч з ялинкою, Дідом Морозом і Снігуронькою. І співати дурнуваті щедрівки про щасливе радянське життя. Ось, наприклад, таку записали на Київщині у 1961 році:
Щедрик, щедрик, щедрівоньки,
потелились корівоньки,
Та на фермі потелились,
теляточка породились.
Будем ростить цих теляток –
то колгоспників достаток.
То колоспна росте каса,
а народу – масло й м’ясо!
Різдвяна ніч у горбачовську перебудову
І лише з приходом горбачовської перебудови, а згодом і розвалу срср, український народ згадав свої споконвічні колядки і щедрівки. Пригадую, як у кінці 1980-х гостювали на Різдво у баби з дідом на Львівщині у селі Чаплі Старосамбірського району. Ми з братом були школярами, а надворі ще був радянський союз. Але вже тоді там ставили ялинку не на Новий рік, а саме перед Різдвом. Тоді ж у селі почали відновлювати давню традицію. Цілу Різдвяну ніч з вертепом місцева молодь ходила від хати до хати і віншувала своїх односельчан. І ми, хоч злипалися очі, не могли дочекатися, коли ж і до баби зайде вертеп, бо такого на Волині не бачили. І от нарешті десь о другій ночі попід вікнами задзвенів дзвоник, зачулися голоси: «Дозвольте заколядувати!» Ми аж схопилися зі сну, щоб не пропустити цього дійства. А у хаті вже урочисто лунала колядка, яку ми тоді зроду не чули. А тепер усім відома:
Нова радість стала, яка й не бувала,
Над вертепом звізда ясна
на весь світ засіяла!
Де Христос родився,
з Діви воплотився,
Як чоловік пеленами убого сповився!
Олена ПАВЛЮК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!