Після відомої «перебудови», коли срср йшов до загибелі, радянські хлопці захоплювалися боротьбою дзюдо та самбо, які довгі роки були заборонені. А запровадив їх у союзі українець Василь Плисак, який увійшов в історію як Васілій Ощепков. У січні минуло 130 років з дня його народження.
Досконало знав англійську і японську мови
Він – син українця Сергія Плисака з Київщини і росіянки Марії Ощепкової. Народився на Сахаліні, куди на каторгу вислали його батьків. І залишився круглим сиротою у 12 років. Саме він став першим дзюдоїстом у російській імперії і третім іноземцем, хто отримав другий дан з дзюдо. Оскільки Сахалін на початку ХХ століття став територією Японії, то вчився Василь в семінарії, де викладалося дзюдо. Але духовний сан не прийняв, а повернувся до росії.
Вільно володів японською та англійською мовами. Працював перекладачем у контррозвідці, заснував у Владивостоці секцію дзюдо. У 1918 році навчав цієї боротьби міліціонерів. Відкрив школу вивчення японської мови, платне навчання у своїй школі дзюдо, брав участь у торгових операціях з Японією. І навіть купив кінопроектор, тож займався продажем кінофільмів у місті Харбін (тепер Китай). Тут він дистанційно розлучився з першою дружиною Катериною, бо закохався у 17-річну землячку Марію з Олександрівська, що на Сахаліні, де успадкував від батька будинки. Там і став працювати на радянську розвідку. З часом він попросив начальство перевести його у Москву, сподівався, що у столиці зможе вилікувати Марію від туберкульозу. І коли його викликали у Москву на прожиття, 22-річна дружина вже померла.
Дзюдо заборонили, тренера арештували
У Москві він одружився втретє з вдовою Ганною і виховував її дочку. Став викладачем центрального інституту фізичної культури. Завдяки цій роботі Плисак ознайомився із системами боротьби народів срср від своїх студентів з усього союзу. Враховуючи нюанси різних видів, він на основі дзюдо створив більш досконалу прикладну боротьбу, яку вже після його смерті назвали самбо. Що цікаво, на початку 1930-х років кожен випускник фізичного інституту чи технікуму зобов’язаний був здати нормативи по дзюдо і бути готовим до його викладання.
Але у 1937 році всіх, хто жив у китайському місті Харбін, КДБ визнало зрадниками. Під статтю потрапив і Васілій Ощепков, незважаючи на свої заслуги професійного розвідника і дзюдоїста. Були розстріляні майже всі викладачі і навіть ректор інституту фізкультури, де впроваджували дзюдо. Цей вид боротьби виключили з навчання, бо походив з капіталістичної Японії. Відтоді слово «дзюдо» навіть перестали згадувати. А Ощепкова заарештували за шпіонаж.
Розстріляли з кулемета?
За офіційною версією, Ощепков помер у Бутирській в’язниці 10 жовтня 1938 року від «серцевого нападу». Навіть здорові не витримували, коли перебували у задушливій камері, куди запускали гаряче повітря. А як згадують учні Ощепкова, він мав проблеми з серцем, бо не розлучався з нітрогліцерином. Інші стверджують, що тренер, коли відпочивав у Криму, ніколи не ходив на пляж, не купався, не засмагав, перед учнями не показувався оголеним до пояса. Очевидно, він приховував шкірне захворювання – професійну хворобу борців через тілесний контакт один з одним. А ускладненням цієї недуги є ураження серця.
Проте розповідають й іншу історію про смерть видатного українця Василя Плисака. Кажуть, що його розстріляли з кулемета, тому що не змогли здолати фізично.
Олена ПАВЛЮК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!