Ім’я українського художника Михайла Бойчука мало відоме, адже радянська влада його замовчувала. Проте роботи цього майстра цінували за кордоном.
Михайло Бойчук народився на Тернопільщині 1882 року. Його талант помітив вчитель і навіть дав оголошення у газеті, що його учень потребує наставника-живописця. Так 16-річний Михайло став вчитися у Львові. Невдовзі фінансами Бойчука підтримали предстоятель греко-католицької церкви Андрей Шептицький та науковці. Це дало змогу отримати освіту у Віденській та Краківській академіях мистецтв. Вдосконалював свою майстерність в Мюнхені, Флоренції, Венеції, Парижі. У Франції він познайомився зі знаменитим художником Пабло Пікассо і у Парижі заснував свою майстерню. Одружився з дочкою поляка та француженки Софією, яка стала називати себе українкою.
Треба так статися, що на запрошення Російського археологічного товариства Михайло Бойчук з дружиною та братом приїхали у Чернігів проводити реставраційні роботи. І тут спалахнула Перша світова війна. Митці не змогли виїхати за кордон. Тому залишилися у Києві. Після революції 1917 року у часи української державності Михайло Бойчук став співзасновником Української академії мистецтв, займався закріпленням стародавніх фресок у Софійському соборі. Творчу діяльність продовжив і за більшовицького режиму, виконував монументальні стінописи – вважав, що творчість люди мають бачити щодня, а не лише на виставках.
Проте став неугодним владі. Михайла Бойчука та його учнів визнали іноземними шпигунами і розстріляли у липні 1937 року, дружину Софію стратили через кілька місяців. Очевидно, їхня могила на окраїні Києва, у Бикивнянському лісі. Більшість творів Михайла Бойчука та учнів комуністи знищили, а монументальні розписи на стінах заштукатурили. Щоб нічого не нагадувало про талановитого майстра, якого цінували у Європі.
Юлія ШЕВЧУК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!