Те, що українську мелодію вже понад сто років знають і цінують в усьому світі, заслуга Симона Петлюри – 2-го Голови Директорії Української Народної Республіки, національного героя України. Його прізвище за часів комунізму навіть згадувати боялися. І не дивно, адже Петлюра боровся за незалежність України і прославляв культуру рідної землі.
Від наших пісень шаленіли монархи
На початку 1919 року Симон Петлюра запросив до себе диригента Олександра Кошиця та композитора Кирила Стеценка. І запропонував створити Українську республіканську капелу, щоб усій Європі засвідчити, що український народ, маючи таку потужну культуру, має право й на власну державність. Диригент радо прийняв пропозицію, бо капела була його мрією. Адже у той час москва принижувала українську пісню і, як писав Олександр Кошиць, прагнула «довести до зникнення, до забуття або до цілковитого злиття з кацапщиною в більшовицькому котлі».
І вже у березні 1919 року Українська республіканська капела виїхала на гастролі. Європейці шаленіли від української пісні. «Усе українське стало модним у Празі, мої хлопці фліртували на всі боки, і чешки втрачали голови», – згадував Кошиць. Оцінили українську пісню навіть монарші особи. Віцекороль Ірландії лорд Абердін хотів знову потрапити на концерт, королева Бельгії Елізабет казала, що вперше чує подібний спів. З тріумфом пройшли гастролі і за океаном. У США, Аргентині, Бразилії, Уругваї і особливо у Мексиці, де українці замість двох концертів дали аж пів сотні! Мексиканський президент Обрегон заявив: «Перший раз шкодую, що не маю другої руки (втратив на війні), і я не можу вам поплескати».
Світову музику на віки збагатили дві українські пісні. «Щедрик» Миколи Леонтовича став знаменитою «Колядкою дзвоників». А пісня «Ходить сон коло вікон» стала популярною джазовою композицією «Літній час» («Summertime»), яка має 80 тисяч версій виконання!
Свого ворога більшовики вбили у Парижі
Тріумф української пісні не пройшов непомітно для більшовиків. Симона Петлюру, який з 1919 року з-за кордону керував Українською Народною Республікою, визнали своїм найбільшим ворогом. Ленін писав: «До того часу, доки житиме Петлюра, доти не закінчиться рух повстань проти нас». Двох його рідних сестер і брата, які залишилися у Полтаві, вбили. Самого Петлюру розстріляли 26 травня 1926 року серед білого дня у Парижі, коли він біля книгарні роздивлявся книжки. І зробив це радянський агент Шварцбард нібито за єврейські погроми. Слідство, яке тривало 16 місяців, виправдало убивцю. Петлюра похований у столиці Франції. Йому було 47 років.
Олександр Кошиць теж знайшов смерть за кордоном. Після тріумфальних гастролей не зміг повернутися додому – в Україну прийшла радянська влада. 1926 року він оселився у США, працював там і в Канаді, популяризував українську пісню. І нестерпно сумував за батьківщиною. А тому болісно сприйняв 1928 року повідомлення, що його прізвище не затверджено на повернення в Україну. Помер 69-літній Олександр Кошиць 1944 року у Канаді, близько 5 тисяч українців прийшли з ним попрощатися.
Гастролі української капели випали на 1919-1922 роки. Та незважаючи на всесвітню популярність української культури, вже у тридцятих українську націю росіяни винищили Голодомором, переслідуваннями та вбивствами цвіту нашого народу, війною, куди у саме пекло сталінський режим кидав українців, знищенням патріотів, які боролися за незалежність України, запереченням нашої держави. І це триває аж до сьогодні.
Олена ПАВЛЮК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!