Ці пророчі слова належать провіднику Організації українських націоналістів Степанові Бандері, який ще за життя став легендою. За радянських часів і це патріотичне гасло, і прізвище Бандера навіть пошепки боялися промовляти. Лише тепер український народ настільки згуртувався, що без страху мільйони кажуть «Слава Україні! Героям слава!». А росіянам при згадці цього прізвища стає млосно навіть тепер, коли минуло понад 60 років від смерті Бандери. Адже комуністи добре пам’ятають, як у повоєнні роки у поліських лісах і Карпатських горах за незалежність рідної землі на смерть боролися бандерівці.
Хату доручили розібрати ветеранові
Нещодавно знайомі біженці, які вирвалися з окупації із Запорізької області, зізналися, що лише тут, у Луцьку, зацікавилися: хто ж такий Бандера, яким так лякають росіяни? Зрозуміли, що на тридцять першому році незалежності України навіть прізвище вимовляли неправильно – «Бендера». Тепер і своїм дітям розповідають, що то ніякий не ворог, а великий український патріот, який з юнацьких літ боровся за нашу державу – проти поляків, німецьких фашистів та радянських окупантів. А ще переселенці після війни хочуть поїхати на батьківщину Степана Бандери – у село Старий Угринів, що в Калуському районі на Івано-Франківщині. Тут від місцевих жителів та науковців історико-меморіального музею Степана Бандери можна більше дізнатися про життя провідника. У селі зберігся батьківський дім – плебанія, так називають оселю греко-католицького отця, адже Степан Бандера народився у сім’ї місцевого священника. Цей будинок, в якому після війни жили інші священники, а потім облаштували школу, радянська влада хотіла знищити. І робили це навіть наприкінці 1980-х, коли в країні вже йшла перебудова! Землю віддали ветерану Червоної армії з умовою, що він будинок Бандерів розбере, а собі збудує новий. Та чоловік відтягував, і тим самим зберіг хату, на жаль, тільки з однією кімнатою.
– У 2009 році плебанію Бандерів відновили. У ній відтворено атмосферу тих часів, – розповідають у музеї. – Наприклад, родина любила проводити вечори, слухаючи гру на роялі когось з дітей – і в одній з кімнат встановили цей музичний інструмент. Шафа, шаховий столик, ікони з каплички, лампа, фарфоровий рукомийник – усе це належало родині Бандерів і тепер зберігається у хаті-плебанії.
Німці кинули у концтабір як найважливішого в’язня
– Степан Бандера народився 1 січня 1909 року, був другою дитиною в сім’ї. А під час народження восьмої дитини дружина отця Андрія померла, через кілька днів – і немовля, – розповідають науковці музею. – Священник залишився із сімома дітьми на руках, у господарстві йому допомагала покоївка. В будинку Андрія Бандери постійно збиралися відомі діячі Галичини, посли, журналісти, січові стрільці. Старожили села переказували, що Степан постійно випробовував свій організм. Навіть… катував себе. Затискав свої пальці у дверях, засовував голки під нігті, біля річки роздягався по пояс і змушував друзів шмагати його лозами, їв їжу з землею, тримав руки над гасовою лампою. «Я повинен бути готовий до майбутньої боротьби і знати, чи зможу це витримати», – пояснював батькові.
Юнаком Степан Бандера вступив в Організацію українських націоналістів. Спочатку розповсюджував листівки, а потім очолив відділ пропаганди, займався пересилкою книг з-за кордону в Україну. У 1933 році став крайовим провідником ОУН на території Західної України. У 1934 році Бандеру заарештували після невдалої спроби вбивства польського міністра Перацького і засудили до довічного ув’язнення. Однак у 1939 році з наближенням фронту охоронці табору виїхали, тож Бандера зміг втекти. У Римі він захистив докторат з політично-економічних наук.
У червні 1941 року у Львові із соратниками ініціював проголошення Акту відновлення Української держави. Однак гестапо арештувало Бандеру, його кинули у камеру-одиночку концтабору Саксенгаузен. Там утримували найважливіших в’язнів рейху – політичних лідерів, членів їхніх сімей (зокрема синів Сталіна), представників європейських аристократичних родин. Після війни Бандера з сім’єю залишився за кордоном. Він особисто налагоджував співпрацю з політиками та спецслужбами під час візитів до Англії, Канади, Італії, Бельгії, Нідерландів, Франції, Іспанії, Ірландії. Як згадували його соратники, був невисокого зросту, головною рисою його була діловитість, він не любив пишномовних промов, закінчував кожний виступ прийняттям конкретних рішень. «Ця боротьба не припиниться аж до повного реалізування нашої мети, якою є цілковитий розрив між Україною і Москвою, відбудова Самостійної Соборної Української Держави, розвалення СРСР і побудова самостійних, національних держав у підсовєтській Європі й Азії, повний розгром російського імперіялізму та створення навколо Росії, замкненої в її власних кордонах, такої системи держав, щоб вона не могла більш виступати з імперіялістичною агресією. І далі, щоб світ знав, що Україна буде продовжувати боротьбу проти всяких сил, які хотіли б її поневолювати, нищити її державну незалежність і суверенність, або які посягали б по українські землі», – стверджував Степан Бандера у 1950-х роках.
У 13 років донька дізналася, хто її батько
Попри насичену громадську діяльність Степан Бандера був люблячим чоловіком і батьком. Він одружився у Кракові 1940 року з підпільницею Ярославою Опарівською. Двадцять років їм доведеться багато переїжджати по Німеччині та Австрії і переховуватися з двома доньками та сином під чужими прізвищами. Жили скромно. Наприклад, біля німецького містечка в лісі оселилися у невеличкій хаті на дві кімнати, де не було електрики, старша донька Наталка щодня йшла шість кілометрів через ліс до школи. Шукали притулку і в українських таборах, але до подібних місць була прикута увага радянських спецслужб, тому Бандера майже не бував із сім’єю. Так тривало до 1954 року, поки Степан Андрійович не перевіз сім’ю до німецького Мюнхена, де провідника ОУН знали як журналіста газети «Український самостійник» Стефана Попеля. Разом з друзями сім’я вибиралася у гори на лижі, до озер, але у теплу пору ночували не в готелях, а в наметах. У мандрах рідко відвідували ресторації чи кафе – не хотіли марнувати гроші і піклувалися про конспірацію.
– Маючи тринадцять років, я почала читати українські газети і читала багато про Степана Бандеру, – згадувала донька Наталя. – На підставі різних спостережень, постійної зміни прізвища, як і через факт, що навколо мого батька завжди було багато людей, в мене виникли певні здогадки. Коли якось один знайомий проговорився, то я вже була певна, що Бандера – це мій батько. Вже тоді я собі усвідомила, що не смію казати цього моїм молодшим сестрі та братові. Було б дуже небезпечно, якщо б малі діти через свою наївність у чомусь проговорилися.
Було десять замахів
Степан Бандера був одним з головних ворогів срср, адже навіть у повоєнні роки впливав на суспільну думку Заходу. А тому від кінця 1940-х років совіти розробляли плани страти провідника – відомо про понад десять спроб убивства! Провали радянських спецслужб пояснюються успішною конспірацією Бандери. Радянський шпигун Сташинський, студент зі Львова, отримав завдання вбити провідника. У травні 1959 року не зміг, бо біля мюнхенського будинку було занадто людно. Але 15 жовтня 1959 року це вдалося. В обідню пору Бандера приїхав на своєму «Опелі» додому без охорони. Біля дверей будинку тримав пакети з продуктами і намагався дістати ключ. У цей момент до нього підійшов Сташинський, запитав, чи потрібна допомога, і коли провідник обернувся, вистрілив в обличчя з пістолета струменем ціаніду калію. Степана Бандеру знайшли ще живого, стікаючого кров’ю. Його убивцю Сташинського засудили до 8 років в’язниці.
Після смерті Бандери його сім’я перебралася до Канади. Там 1977 року померла дружина Ярослава. 1984 року родину сколихнула загадкова смерть 38-річного сина Андрія. Через пів року у Мюнхені померла 44-річна донька Наталія, а у 2011-му – в Торонто 63-літня донька Леся. Нащадки Степана Бандери живуть у Канаді. Один з п’яти внуків, теж Степан Бандера, – журналіст.
Батька, братів і сестер знищили за те, що були Бандерами
Трагічно склалася доля родини Степана Бандери. Братів Олександра та Василя, як членів ОУН, німці кинули до концтабору, де вони загинули за два дні – їх закатували, а тіла спалили. Ще один брат Богдан загинув у Миколаївській області як підпільник ОУН. Двох сестер Марту та Оксану у 1941 році комуністи арештували разом з батьком. Отця Андрія у Києві розстріляли за те, що був батьком провідника ОУН, а його дочок відправили в Сибір. Марта там і померла, Оксана лише у 1989 році повернулася на батьківщину, доживала віку в Стрию, померла у 2008-му.
– За заповітом її поховали у Старому Угринові, – розповідають в музеї. – Тут у 1990 році перезахоронили останки Марти. Третя сестра, котра мала ім’я Володимира, з чоловіком теж відбувала заслання. У 1956 році вона повернулася в Україну і жила в Долинському районі на Івано-Франківщині. Її шестеро дітей виховувалися в дитбудинку, згодом у родичів. Володимира померла у 2001 році. На старому цвинтарі у Старому Угринові є спільна могила бабці та дідуся Бандери, на якій викарбуване й ім’я отця Андрія. Де покояться останки трьох закатованих братів – невідомо.
Прізвище Бандера означає прапор
Радянська пропаганда добряче постаралася, щоб прізвище Бандера мало негативне забарвлення. Пригадую, як влітку 2014-го багато переселенців зі сходу приїхало у Луцьк. Треба ж було волонтерці зустріти біженців словами «Вас вітає бандерівський край!» Східняки з переляку мало назад в поїзд не сховалися. Страх не пускає на рідну землю навіть уродженців Західної України, які живуть у росії – бояться рідних, сусідів, бо ж вони, мовляв, бандерівці. То що дивуватися росіянам?! Їхнім одвічним ворогом є Степан Бандера. Навіть пісню «Батько наш Бандера, Україна мати» у білорусі та росії назвали екстремістською. А рік тому у березні голова чечні кадиров заявив: «Мої бійці зовсім скоро розправляться з Бандерою». І оголосив винагороду 250 мільйонів рублів за голову провідника. На що українці дотепно запевнили, що з кадировим Бандера готовий зустрітися хіба що на своїй території.
Скромну могилу великого українця у Мюнхені постійно доглядають, хоч її кілька разів плюндрували. Тут завжди тріпотять десятки маленьких жовто-блакитних стягів. Адже прізвище Бандера означає прапор.
Олена ПАВЛЮК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!