Ще 23 лютого 2022 року ми всі мали свої плани: хто мріяв про покупку холодильника, хто – про поїздку на море, купівлю квартири і народження дитини. У кожного була своя маленька мрія. Все змінило 24 лютого. Того дня в українців з’явилася одна мрія на всіх – перемога над ворогом. Вона об’єднала волинян і харків’ян, львів’ян і одеситів, закарпатців і запоріжців. Все інше перестало існувати, витіснилося одним потворним словом із п’яти букв «війна». Лише два склади – а скільки горя, втрат, сліз. І все це на нашу землю принесла російська армія, яку послав путін, а благословив патріарх кіріл.
Рускій корабель послали у перший день війни
Орда сунула на нашу землю з декількох напрямків. Перші бомби вночі 24 лютого полетіли на Київ, Харків, Одесу, Маріуполь. Вранці бомбили Луцьк і Коломию. Потім на нашу землю із Криму і Білорусі пішли колони танків. Через Чорнобильську зону був найкоротший шлях на Київ. Ординці планували взяти столицю за три дні. План був «простий» – вбити або ж змусити втекти президента Зеленського, усунути уряд і поставити «своїх» людей. Впаде столиця – впаде Україна. Так думав путін і… прорахувався. Володимир Зеленський не втік. Уже близько сьомої години ранку він звернувся до нації, оголосив воєнний стан і закликав до опору. Тоді українці бачили свого президента ще в костюмі і сорочці, а вже рік він не знімає камуфляж.
Прості ж українці замість короваїв на вишитих рушниках стали готувати для рашистів «бандера-смузі» – коктейлі молотова. Саме ними зустрічали танки окупантів. Українські чоловіки садовили своїх жінок і дітей в евакуаційні потяги на захід України, а самі займали чергу у військкомати по зброю. Жінки ж, рятуючи дітей, їхали далі. Європейські країни відкривали їм кордони, міста нарядилися у жовто-блакитні прапори. А поляки у ті дні зробили просто неймовірне. Мільйони українців вони зустрічали на кордоні з кавою, цукерками, іграшками. Селили їх у своїх домівках, підтримували словом і добрими справами. Вони проявили себе справжніми щирими друзями і християнами.
У перший же день цієї війни на пропозицію здатися морський піхотинець із острова Зміїний сказав: «Рускій воєнний корабль, іди на х…» Ця фраза-відповідь російському кораблю стала гаслом українського спротиву та облетіла весь світ! Слідом за російським кораблем правильним курсом пішли їхні літаки, танки, солдати. Вони дізналися, що то значать слова «земля горить під ногами окупантів».
У безсиллі спалили «Мрію»
Пізніше стало відомо, що поки влада України не вірила попередженням про російське вторгнення, військові все ж готувалися до нього. Так, на початку лютого українське командування перемістило стратегічне озброєння. Тому коли у перші години вторгнення росіяни думали, що знищили нашу ППО, літаки, насправді там уже нічого не було – техніку переправили в інші місця. Наземну операцію в районі Києва росіяни почали з висадки десанту і спроб захопити аеродром ДП «Антонов» у Гостомелі. А вже звідти рухалися на столицю. За словами генерал-полковника Олександра Сирського, що очолював оборону Києва, позиції на самому аеродромі росіянам здав працівник аеропорту – його сина завербувала російська розвідка. Майже одразу в соцмережах з’явилися відео з ворожими вертольотами. Генштаб ЗСУ повідомляв про 20 вертольотів КА-52 та Мі-8. Окупанти висадилися в Гостомелі з гелікоптерів та взяли під контроль аеродром. Проте основну частину десанту (з транспортних літаків) противник висаджувати вже не наважився – українська артилерія постійно обстрілювала летовище. Залишалася загроза і для російських транспортних літаків у повітрі. В той самий час, коли висаджувався десант, із Чорнобильської зони йшли колони танків. З одного боку для України це було неочікувано. З іншого – дуже незручний напрямок для самих росіян. Там болотиста місцевість і лише декілька доріг, по яких могла йти важка техніка. Українці розстрілювали їх майже як у тирі. А ще наші військові встигли підірвати мости через Ірпінь. Річку рашисти також не змогли перейти. У безсиллі вони спалили найбільший у світі літак – український Ан 225 «Мрія». Зрадники залишили його на аеродромі у Гостомелі.
80 українців стримали тисячі рашистів
Остаточно стало зрозуміло, що ворог не візьме Київ, коли окупанти не змогли подолати опір українських бійців із бригади «Чорних запорожців» у Мощуні. Уже згодом Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний порівняв вчинок наших воїнів з історією про триста спартанців. Усе через те, що 80 українських бійців стримали багатотисячне угруповання російських військ. «Утримати цей форпост було надважливим завданням. Адже Мощун міг стати для ворога воротами на шляху до столиці. Проте наші воїни проявили дива військової майстерності. Вони втримали Мощун. І цим захистили Київ», – написав Залужний. Село Мощун розташоване за п’ять кілометрів від аеродрому Гостомеля на іншому березі річки Ірпінь. Звідси до адмінмежі Києва теж п’ять кілометрів, а до житлових кварталів – трохи більше десяти.
Центром Києва гуляв Байден
Військові прорахунки та шалений опір українських бійців, тероборонівців, простих людей зірвали плани ворога щодо швидкого захоплення Києва. На жаль, у перші дні війни їм вдалося захопити частину Херсонської і Запорізької областей. Але вистояли Харків, Миколаїв, Одеса, Чернігів, Суми, а, головне, – Київ. Світ побачив звіряче обличчя «рускіх» солдатів і офіцерів, які знущалися і вбивали жінок, дітей, старих у Бучі та Ірпені, селах Чернігівщини, Сумщини, Харківщини. Інші країни нам стали давати зброю. А ми повірили у свою перемогу.
Вірять у неї і наші союзники. І напередодні річниці вторгнення у Києві гостинно зустрічали не путіна з його армією, а президента США Джо Байдена. Щоправда, під звуки повітряної тривоги. Він приїхав зі словами підтримки українському народу, а також привіз нову військову допомогу на пів мільярда доларів, яка наближуватиме нашу перемогу. Разом з президентом Зеленським Байден вшанував пам’ять полеглих воїнів. Наші «брати» такого не чекали і казилися на своїх болотах, піднімаючи у небо винищувачі. Хай казяться. А нам своє робити.
Наталка СЛЮСАР
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!